Протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з’явитись до ТЦК — суд

14:50, 21 березня 2025
Матеріали справи не містили ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв’язку про її надсилання.
Протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з’явитись до ТЦК — суд
Фото: 0532.ua
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Якщо немає інших доказів вручення повістки ТЦК, то протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК. На це вказав Другий апеляційний адміністративний суд у справі №529/846/24.

Обставини справи

Чоловік звернувся з позовом до ТЦК, вказавши, що постанова була складена за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210 КУпАП.

Пояснив, що у протоколі від 11.09.2024, на підставі якого і винесено спірну постанову ТЦК, вказано про те, що позивач 15.08.2024 отримав повістку для явки 15.08.2024 о 9:00 год до ТЦК з метою звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК.

У той же час, у постанові від 12.09.2024 вже зазначено про те, що він повинен був з`явитись до ТЦК 15.08.2024 о 15:00 год, тобто не зрозумілим є, коли саме 15.08.2024 позивач мав з`явитись до ТЦК, а також яка саме із неявок (9:00 год чи 15:00 год) слугувала підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, постанова ТЦК від 12.09.2024 містить значні розбіжності та суперечності, зокрема, стверджується про те, що позивач станом на 11.09.2024 до ТЦК не з`явився та про причини неприбуття не повідомив. Але у цій же постанові ТЦК зазначає, що 11.09.2024 позивач, прибувши до ТЦК, повідомив про причини неявки, які є неповажними.

Додав, що будь-яких доказів, які б свідчили про отримання повістки відповідачем не надано, а у постанові від 11.09.2024 відсутня вказівка на дані фото- чи відеофіксації, носії якої додаються. Відтак, наявні підстави вважати, що вручення повістки про виклик до ТЦК йому не здійснювалось.

Крім того, оскільки в силу частини 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, незрозумілим є, чому протокол складено майже через 1 місяць після дати його ймовірного вчинення.

Додатково зауважив, що посадовими особами ТЦК, попри складення протоколу протягом одного місяця, розгляд справи призначено на наступний день після його складення, що суперечить статті 277-2 КУпАП та унеможливило присутність на розгляді справи з метою наведення належної аргументації власної позиції по питанню, що розглядалось.

Рішенням Диканського райсуду Полтавської області від 31.10.2024 у задоволенні позову відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу.

Що вирішив апеляційний суд

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугував складений 11.09.2024 протокол, у якому суть полягала у неприбутті військовозобов`язаного позивача станом на 11.09.2024 до ТЦК для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК після отримання 15.08.2024 (час не зазначено) повістки на 15.08.2024 о 09 год. 00 хв., неповідомлення про причини неявки.

Дослідивши наявний у матеріалах справи протокол від 11.09.2024, колегією суддів ААС встановлено, що останній всупереч частині 2 статті 254 КУпАП складено через 27 днів після виявлення особи позивача, який за змістом вказаного акту вчинив правопорушення.

При цьому особа позивача повинна була бути достовірно відома, якщо на нього дійсно була оформлена повістка, а тому протокол мав бути складений до 9 год. 00 хв. 16.08.2024.

Крім того, як вбачається зі змісту позову, позивач взагалі заперечує факт оповіщення його про необхідність прибуття 15.08.2024 до ТЦК, а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ТЦК.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення до матеріалів справи надано лише протокол від 11.09.2024 та постанову 12.09.2024.

Будь-яких обставин чи відомостей про те, як позивачу вручалась повістка про необхідність прибути 15.08.2024 до ТЦК вказаний протокол не містить.

Ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження належного оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК з метою звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК не долучено.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять ані копії повістки із особистим підписом позивача про її отримання, ані відеозапису процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, ані акту про відмову від її отримання, ані зворотного повідомлення від установи поштового зв`язку про її надсилання.

З огляду на те, що єдиним доказом оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ТЦК є протокол та спірна постанова, які засвідчені службовими особами ТЦК, при цьому обов`язкові фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації під час вручення 15.08.2024 повістки не здійснювались (доказів зворотного матеріали справи не містять), відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку вручення такої та, як наслідок, не спростовано сумніву у достовірності та правдивості фактів, засвідчених вказаними особами, оскільки останні є безпосередньо зацікавленими в ході та результаті розгляду справи, а тому такі докази беззаперечно не можуть бути взяті за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки.

Крім того, протокол від 11.09.2024, який у відповідності до вимог статті 256 КУпАП має містити необхідні відомості про обставини вчинення правопорушення, не містить жодного посилання на обставини, за яких позивачу вручалась повістка чи здійснювалось будь-яке інше оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК, що, в свою чергу, ставить під сумнів взагалі її вручення як на 15.08.2024, так і станом на дату складення вказаного протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

До того ж, слід зауважити, що протокол від 11.09.2024 та постанова містять значні розбіжності у часі, коли саме позивачу належало з`явитись до ТЦК з метою звірки облікових даних та проходження ВЛК, що також викликає обґрунтовані сумніви у достовірності відомостей, визначених у таких документах.

Висновок суду першої інстанції про те, що такі розбіжності суттєво не впливають на суть вчиненого адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданих відповідачем доказів.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення йому в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись 15.08.2024 до ТЦК, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов`язок його явки.

З урахуванням вищенаведеного, вина позивача не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. Отже, апеляційний адміністративний суд скасував рішення районного суду з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій. 

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Telegram канал Sud.ua
XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший
Головне про суд