Військовослужбовець за контрактом, який вчинив СЗЧ, несе відповідальність навіть, якщо повернувся на службу, але не доповів про прибуття командиру – Верховний Суд

Для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби (ч. 5 ст. 407 КК), настає в разі нез’явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов’язків військової служби.

При цьому не потребується підтвердження факту зникнення з місця несення служби матеріалами службового розслідування. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 31 березня 2025 року по справі 295/8165/23.

Обставини справи

Як вказав Верховний Суд, військовослужбовець військової служби за контрактом без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 18.06.2022 не з’являвся на службу до пункту тимчасової дислокації та проводив час на власний розсуд до 22.06.2023, коли прибув до слідчого відділу ДБР, чим закінчив вчинення злочину.

Місцевий суд визнав винуватим і засудив військовослужбовця за ч. 5 ст. 407 КК. Апеляційний суд змінив цей вирок в частині призначеного покарання.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що у матеріалах кримінального провадження відсутні матеріали службового розслідування щодо факту зникнення військовослужбовця із місця несення служби.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що органом досудового розслідування військовослужбовцю інкриміновано нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Судовий розгляд, згідно ч. 1 ст. 337 КПК, проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

ККС звернув увагу, що для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, настає в разі нез’явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини, або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов’язків військової служби. Оскільки військовослужбовці служби за контрактом розпоряджаються вільним від служби часом за власним розсудом, що передбачено контрактом, початковим моментом нез’явлення на службу є день, в який вони повинні були прибути на службу, але не прибули.

За таких обставин, для доведення наявності складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, необхідність підтвердження доказами чи матеріалами службового розслідування факту зникнення військовослужбовця із місця несення служби відсутня.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.