Які ймовірні порушення в діяльності ВККС та ВРП знайшла Тимчасова слідча комісія Верховної Ради: оприлюднено проект звіту

У Верховній Раді зареєстрований пакет документів, наданий Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу, а саме:

• Проект Постанови про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу
• Подання;
• Пояснювальна записка до проєкту Постанови Верховної Ради України «Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу»
• Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу.

Серед інших питань, ТСК проаналізувала факти, які свідчать, на думку її членів, про наявність ознак системних порушень у діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також про ймовірні корупційні зловживання окремими її членами.

Особливе занепокоєння членів ТСК викликала участь у конкурсах родичів, помічників та інспекторів членів ВККС і ВРП, які продемонстрували непропорційно високі результати на тих етапах конкурсу, де оцінювання кандидатів здійснювалось безпосередньо членами ВККС.

Успішне проходження всіх етапів конкурсів дружинами членів ВККС та ВРП, а також самими членами ВРП створює у комісії враження привілейованого доступу до посад та підриває довіру до прозорості конкурсних процедур.

Тимчасова слідча комісія встановила порушення при перевірці практичних завдань кандидатів на вакантні посади суддів в апеляційні суди.

Сукупність виявлених фактів свідчить про системне створення ВККС та ВРП особливих умов для просування «своїх» кандидатів, що позбавляє конкурс прозорості та рівності. Такі дисбаланси підтверджують практику вибіркового й суб’єктивного оцінювання.

Судова практика підтверджує масштаб порушень. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово скасовував рішення ВККС, встановлюючи порушення процедури оцінювання та зобов’язуючи проводити повторні перевірки іншими складами комісій. Такі рішення вказують на неналежну документацію, відсутність прозорості та можливість маніпуляцій балами.

До Верховного Суду подано більш як 140 позовів (про що Тимчасовою слідчою комісією отримано інформацію від Верховного Суду): судді звинувачують ВККС у махінаціях під час всіх етапів конкурсу, які оцінювалися безпосередньо членами ВККС, а не автоматизовано.

Тимчасова слідча комісія вважає, що ВККС повинна оперативно реагувати на потенційні конфлікти інтересів. Якщо «пов’язані особи» беруть участь у конкурсі, мають діяти чіткі та зрозумілі механізми, що усуватимуть будь-які сумніви щодо ризиків непрозорості чи корупції.

Крім того, Тимчасовою слідчою комісією встановлено, що члени ВККС під час проведення конкурсних процедур не дотримуються правил, які були ними ж встановлені, а також не виконують затверджені самою ВККС методичні рекомендації. Ключовими чинниками, що створюють корупційні ризики, є відсутність визначених і прозорих критеріїв оцінювання, надмірна суб’єктивність балів (понад 80% оцінювання ґрунтується на «внутрішньому переконанні» членів ВККС), відсутність екзаменаційних відомостей, а також можливість залучення сторонніх осіб до перевірки практичних завдань. У поєднанні з браком відповідальності за допущені порушення це робить систему повністю неконтрольованою та придатною до маніпуляцій.

Також, Тимчасовою слідчою комісією встановлено, що учасники конкурсу звертаючись до Верховного суду, наголошували, що кожен елемент завдання має оцінюватися відповідно до Методичних вказівок, затверджених ВККС, а сама оцінка повинна бути детально обґрунтована. Натомість, при перевірці завдань належне обґрунтування було відсутнє: екзаменаційні відомості не розкривали, яким чином оцінено кожен елемент завдання відповідно до методичних інструкцій. Це породжує сумніви щодо обґрунтованості виставлених балів і знижує довіру до процедури оцінювання.

Зокрема, з цього питання вже сформувалася практика Верховного Суду.

Так, у рішенні від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25 Суд частково задовольнив позов: визнав неправомірним рішення ВККС про затвердження кодованих результатів практичного завдання та загальних результатів першого етапу, а також зобов’язав відновити участь позивача в конкурсі з етапу практичного завдання. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, не надавши жодних доказів, які підтверджують об’єктивність і повноту перевірки практичного завдання та, відповідно, обґрунтованість виставлених екзаменаційною комісією балів, не довів дотримання вимог Методичних вказівок № 228/зп-24 (затверджених самим же відповідачем). Це, на думку суду, свідчить про порушення Комісією принципу «належного врядування». Рішення КАС ВС – важливий сигнал, що таку практику необхідно виправляти, інакше конкурс втрачає легітимність. Венеційська комісія у своїх висновках (наприклад, CDL-AD (2010) 004) наголошувала, що оцінювання суддівських кандидатів має бути прозорим, передбачуваним і обґрунтованим, із чіткими критеріями. GRECO (Group of States against Corruption) наголошує, що оцінювання суддівських кандидатів має бути прозорим, передбачуваним і обґрунтованим, із чіткими критеріями.

Таким чином ТСК констатувала недолік: відсутність детального обґрунтування виставлених балів у протоколах перевірки. Методичні вказівки (№ 228/зп-24) формально існують, але не реалізовані у процесі.

Правова позиція: Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 990/143/25 (рішення від 17.06.2025) підтвердив, що непрозоре оцінювання є порушенням принципу належного врядування та зобов’язав відновити кандидата в конкурсі. У результаті сформувалась ситуація, у якій конкурс на посади суддів фактично втратив ознаки рівності, прозорості та неупередженості. У суспільстві поширене переконання, що результати є заздалегідь визначеними, а участь у конкурсі – формальністю. Такі дії підривають довіру до судової влади, демократії та державного управління загалом, а професійні правники, які не мають «потрібних зв’язків», штучно усуваються з конкурсу на користь родичів і наближених осіб членів ВККС та ВРП.

Аналіз діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України засвідчує наявність низки системних проблем, які унеможливлюють об’єктивний, прозорий та доброчесний добір суддів:

– відсутність чітких балів за критеріями етики та доброчесності, що створює ризик неможливості визначити, який саме показник оцінено та як формується підсумковий бал;

– лише 18% оцінювання є об’єктивним (кодовані тести), тоді як домінування суб’єктивного «внутрішнього переконання» створює умови для ручного відбору кандидатів;

– у більшій мірі оцінювання ґрунтується на внутрішньому переконанні членів ВККС, що призводить до різних оцінок за однакових умов;

– відсутність екзаменаційних відомостей, що унеможливлює перевірку арифметики виставлення балів та дозволяє коригування результатів після завершення конкурсу;

– маніпуляції у тестуванні когнітивних здібностей, що зумовлені невідповідністю між кількістю запитань і балів. Це створює можливість довільного впливу на результати;

– участь невстановлених осіб у перевірці практичних завдань, що є втручанням сторонніх осіб без жодної відповідальності;

– маніпуляції з прохідним балом, який ВККС встановлює довільно після завершення тестування;

– відсутність відповідальності членів ВККС, що призводить до безкарності, порушення основоположних прав громадян і втрати суспільної довіри;

– наявність кількох різних рішень щодо однієї особи, що створює правову невизначеність і порушує принцип стабільності рішень;

– неможливість ефективного оскарження рішень ВККС, що позбавляє кандидатів права на судовий захист.

Крім того, Тимчасова слідча комісія наголошує, що ВККС та ВРП на рівні підзаконних нормативних актів фактично закріпили дискредитаційний підхід, за яким особа, що вже пройшла перевірку на доброчесність за участю міжнародних експертів у межах одного конкурсного відбору, вважається такою, що відповідає критерію доброчесності і під час участі в інших конкурсах. Такий підхід не відповідає базовим принципам індивідуальності та актуальності оцінювання, адже «доброчесність» не є раз і назавжди встановленим статусом, а підлягає перевірці з урахуванням конкретного конкурсу, часових меж, обсягу повноважень посади та нових обставин, які могли виникнути після попереднього відбору.

Крім того, підзаконні акти не можуть підміняти чи звужувати зміст законодавчо визначених процедур оцінювання, зазначений підхід суперечить принципам рівності кандидатів, змагальності та прозорості конкурсних процедур.

На думку ТСК, ВККС у своїй теперішній структурі, складі та процедурі діяльності не забезпечує належного, об’єктивного та прозорого добору суддівського корпусу. Конкурси фактично втратили ознаки рівності, прозорості та неупередженості, що створює загрозу втрати довіри суспільства до судової влади.

У підсумку ТСК зазначила, що сьогодні діяльність Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Громадської ради доброчесності часто нагадує механізм «кругової поруки». Це проявляється у ситуаціях, коли родинні або професійні зв’язки між учасниками відбору та кандидатами не враховуються як конфлікт інтересів, а сумнівні кандидатури просуваються без належної перевірки. Така практика підриває авторитет інституцій, створює ризики проникнення недоброчесних суддів у систему та фактично легалізує внутрішню «солідарність» між членами органів суддівського врядування на шкоду прозорості та об’єктивності процесу.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.