Право на захист і тримання під вартою: Верховний Суд підтвердив законність апеляційного вироку
Апеляційна та касаційна інстанції залишили без змін вирок у кримінальному провадженні щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжких злочинів. Верховний Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. У зв’язку з цим касаційну скаргу захисника залишено без задоволення.
За 3 злочини – 8 років ув’язнення
Касаційний кримінальний суд ВС розглянув касаційну скаргу на вирок у справі № 131/6487/2025 щодо обвинуваченого у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, незаконному заволодінні транспортним засобом та незаконному поводженні зі зброєю. ККС ВС погодився з рішенням апеляційної інстанції, яка надала належну оцінку доказам відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу.
Предметом судового розгляду стали питання мотивованості судового рішення, допустимості та достатності доказів, дотримання меж апеляційного перегляду, а також доводи сторони захисту щодо порушення права на захист і процесуального порядку збирання доказів.
Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, чоловіка було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі за трьома статтями Кримінального кодексу: ч. 1 ст. 121 КК; ч. 2 ст. 289 КК; ч. 1 ст. 263 КК. На підставі ч. 1 ст. 70 КК судом першої інстанції було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. Згодом Дніпровський апеляційний суд скасував цей вирок в частині заходу примусу і ухвалив новий вирок, яким призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року засуджений, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час раптово виниклого конфлікту (що стався у зв’язку із зіткненням автомобілів) «умисно із значною силою ударив кулаком в обличчя» іншого чоловіка, внаслідок чого той упав. У результаті нанесених ударів потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: перелом щелепи, тяжка черепно-мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня, вивертання нижньої повіки правого ока та інші ушкодження, які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння.
На початку березня 2018 року засуджений скоїв новий злочин: діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, незаконне заволодів чужим транспортним засобом. Зокрема, шляхом пошкодження замка дверей автомобіля марки «ЗАЗ-Daewoo Т13110» він незаконно проник до салону автомобіля та здійснив пошкодження замка запалювання. Після цього, використовуючи буксирувальний трос, засуджений разом зі співучасниками приєднав зазначений автомобіль до іншого транспортного засобу та перемістив його у невстановленому напрямку, чим спричинив власнику майнову шкоду. У подальшому засуджений вчинив ще низку інших кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним поводженням зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами.
Оцінка доказів і межі судового перегляду
Досліджуючи матеріали цієї справи, Касаційний кримінальний суд ВС підтвердив, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя був ухвалений з дотриманням вимог статей 94 та 374 КПК.
Суд першої інстанції навів обставини кримінального провадження, встановлені на підставі доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, та зазначив мотиви, з яких дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених зазначеними статтями КК. В основу обвинувального вироку покладено лише ті докази, які суд визнав належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність – достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок про винуватість ґрунтувався на показаннях потерпілого та свідків, допитаних у суді першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Вони підтвердили обставини конфлікту між водіями транспортних засобів. Суд також перевірив допустимість протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, у яких потерпілий та свідки впізнали обвинуваченого як особу, яка спричинила тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, судом були досліджені протокол огляду місця події, протоколи слідчих експериментів за участю свідків, висновок судової дактилоскопічної експертизи, а також висновок судово-медичної експертизи щодо характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого. За епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом суд визнав допустимими показання свідків і потерпілого, протоколи огляду місця події, огляду відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, матеріали обшуків і огляду предметів, у тому числі оптичний носій із записами боді-камер працівників поліції, а також висновки судових експертиз.
За обвинуваченням у незаконному поводженні зі зброєю суд послався на показання свідків-понятих, які підтвердили свою участь у слідчих діях, правильність складання протоколів у їх присутності та відсутність зауважень до їх змісту. Також були досліджені протоколи огляду місця події, протоколи проведення слідчих експериментів, матеріали негласних слідчих розшукових дій, висновки судових експертиз та інші докази, які суд визнав логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою.
Переглядаючи вирок у межах апеляційної скарги відповідно до статей 404, 407 та 420 КПК, апеляційний суд перевірив правильність оцінки доказів судом першої інстанції та дійшов висновку про відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Суд апеляційної інстанції зазначив: показання потерпілого і свідків є послідовними, узгодженими між собою та підтверджуються сукупністю інших доказів. Обставин, які б свідчили про заінтересованість цих осіб або наявність мотивів для обмовлення обвинуваченого, встановлено не було.
Також апеляційний суд погодився з оцінкою письмових доказів і вказав, що сторона захисту, посилаючись на їх недопустимість, не навела конкретних даних про істотне порушення прав обвинуваченого або вплив таких порушень на достовірність отриманих доказів. При цьому суд послався на усталену практику ВС, відповідно до якої процесуальні порушення під час збирання доказів є підставою для визнання їх недопустимими лише за умови істотного порушення прав і свобод людини або виникнення сумнівів у достовірності фактичних даних.
Перевірка вироку без повторного дослідження
У касаційній скарзі захисник порушував питання про скасування вироку апеляційного суду, посилаючись на недопустимість письмових доказів у зв’язку з порушенням вимог КПК щодо порядку складання протоколів процесуальних дій. У зв’язку з цим суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до процесуального закону він є судом права, а не факту, і перевіряє судові рішення лише в межах доводів касаційної скарги.
Суд наголосив, що особа, яка оскаржує судове рішення, повинна конкретно зазначити: у чому полягає порушення закону, яким чином воно істотно вплинуло на можливості сторони захисту реалізувати свої процесуальні права та чому таке порушення не було усунуте в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій. Формальні твердження про порушення вимог процесуального закону без належного обґрунтування не можуть бути підставою для скасування судових рішень.
Касаційний кримінальний суд ВС також встановив: доводи касаційної скарги фактично зводяться до повторення аргументів, які вже були предметом перевірки апеляційного суду та яким було надано мотивовану оцінку. Конкретних обставин, які б свідчили про істотне порушення прав обвинуваченого або вплив процесуальних недоліків на допустимість і достовірність доказів, стороною захисту наведено не було.
Окремо ККС ВС перевірив доводи щодо порушення права на захист у зв’язку з відмовою суду першої інстанції дозволити обвинуваченому перебувати під час судового засідання поруч із захисником, а не в спеціально обладнаному загородженні. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що така відмова ґрунтувалася на вимогах інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених і засуджених, яка не передбачає можливості перебування особи, взятої під варту, поза спеціально відведеним місцем у залі суду.
Касаційний кримінальний суд ВС також підкреслив: забезпечення безпеки в залі судового засідання є складовою справедливого судового розгляду, а застосовані обмеження були пропорційними з урахуванням характеру інкримінованих злочинів та даних про особу обвинуваченого. Матеріали провадження не містять відомостей про те, що такі умови перешкоджали ефективному здійсненню права на захист або спілкуванню із захисником.
У підсумку суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог статей 404, 419 та 420 КПК, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги та навів належні мотиви залишення її без задоволення. Підстав для скасування чи зміни вироку у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону або неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції не встановлено. Касаційна скарга залишена без задоволення, а судові рішення – без змін.
Автор: Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
