10 років без права керування: суд у Львові прирівняв відмову водія від огляду до стану сп’яніння

Суд у Львові розглянув адміністративне провадження щодо водія, який ухилився від медичного огляду на наркотики – вдруге за рік. Сам порушник не з’явився на виклик і не надав жодних пояснень щодо своєї поведінки. Повторне порушення ПДР призвело до суворих наслідків.

Наркотичні ознаки: блідість, звужені зіниці, тремтіння

Шевченківський районний суд м. Львова, дослідивши матеріали, які надійшли з управління патрульної поліції у Львівській області, розглянув справу №466/10779/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з даними поліції, 15 листопада 2025 року в місті Львів, на перехресті вулиць Винниця-Холодна, після зупинення автомобіля «Volkswagen Polo» патрульні зафіксували у водія характерний комплекс зовнішніх ознак, які відповідно до інструкції МВС і МОЗ однозначно відносяться до індикаторів наркотичного сп’яніння. Йшлося не про один ізольований симптом, а про сукупність: неприродну блідість шкіри обличчя, звужені зіниці, що не реагували на світло, а також виражене тремтіння пальців рук. Причому дане правопорушення було вчинено двічі протягом року.

Водієві було запропоновано пройти огляд у передбаченому законом порядку, однак відмова мала категоричний характер і не була обмежена лише місцем зупинки. Як встановив суд, особа відмовилася і від проходження огляду у спеціалізованому медичному закладі, про що було оформлено відповідне направлення. Цей момент є критично важливим, оскільки спростовує поширений аргумент захисту про нібито недовіру до технічних засобів поліції. Суд прямо вказав, що навіть альтернативна можливість підтвердити або спростувати стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я була проігнорована.

Йдеться не про одноразову помилку, а про повторювану поведінку, що створює підвищений ризик для суспільства. Суд кваліфікував відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння як самостійний склад правопорушення та застосував максимальні санкції, передбачені законодавством. Процесуальна поведінка правопорушника також зіграла проти нього. Він двічі не з’явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений як поштовими відправленнями, так і через смс-інформування. Відсутність будь-яких заяв, клопотань чи пояснень суд розцінив не як випадковість, а як пасивну форму ухилення від участі у провадженні. Саме в цьому контексті суд звернувся до практики ЄСПЛ, підкресливши, що сторона відповідача не може залишатися повністю бездіяльною, знаючи про існування судового розгляду.

Окремо суд звернув увагу на довідкові матеріали, які підтверджували системність порушень. Було встановлено, що протягом одного року особа вже двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, що розглядалися іншими районними судами Львова. Ці дані стали важливими для кваліфікації порушення за частиною третьою статті 130 КУпАП. Таким чином, суд розглядав не абстрактний епізод, а стійку модель поведінки, що ігнорує як вимоги закону, так і попередні санкції.

Додатково було встановлено, що транспортні засоби за особою на території України не зареєстровані, а посвідчення водія має статус «вилучений». Ця деталь підсилює загальну картину правового нігілізму порушника, а також пояснює, чому суд, навіть маючи можливість застосувати конфіскацію транспортного засобу, фактично був позбавлений такої опції. У підсумку суд дійшов висновку: єдиним ефективним інструментом впливу залишається максимальне адміністративне стягнення у вигляді штрафу та тривалого позбавлення права керування.

Правова логіка, яку виклав суд, базується на простій, але принциповій ідеї: водій, який отримав право керування транспортним засобом, добровільно приймає на себе підвищені юридичні обов’язки. Серед них – безумовне проходження огляду на стан сп’яніння у разі наявності обґрунтованих підстав. Сам факт відмови від огляду утворює окремий склад правопорушення незалежно від того, чи був водій фактично у стані сп’яніння.

Ця позиція є важливою для правозастосування, оскільки саме небажання пройти огляд традиційно використовується порушниками як спосіб уникнути доказування факту сп’яніння. Суд, спираючись на положення КУпАП, наголосив: іншого порядку встановлення стану сп’яніння не існує, а тому блокування цієї процедури через відмову підлягає санкціонуванню.

Повтор порушення як обтяжуючі обставини

У цій справі важливим є посилання на практику Європейського суду з прав людини. Суд першої інстанції не лише формально згадав Конвенцію про захист прав людини, а й застосував її концепцію процесуальної добросовісності сторін. Зокрема, було зазначено, що особа, яка є стороною у справі, зобов’язана цікавитися ходом провадження та не ухилятися від участі. Така аргументація легітимізує розгляд справи за відсутності правопорушника та мінімізує можливості для зловживань процесуальними правами.

У матеріалах справи суд послався на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, направлення на медичний огляд, рапорти, довідки про попередні притягнення до відповідальності. Сукупність цих доказів сформувала доказову базу, що виключає будь-які сумніви у факті правопорушення. Суд прямо зазначив: жодних доказів порушення прав водія з боку поліції не надано, що демонструє зміщення акценту з формальних процедурних помилок на змістовну оцінку поведінки.

Особливу увагу суд приділив повторності правопорушення. Було встановлено, що водій двічі протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, що стало підставою для кваліфікації дій за частиною третьою статті 130 КУпАП. Саме ця частина передбачає найбільш жорсткі санкції, включно з тривалим позбавленням права керування та значним штрафом.

Керуючись статтями 283, 284 КУпАП, суд постановив: визнати водія винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.

Таке рішення має не лише каральний, а й превентивний характер. Суд підкреслив суспільну небезпеку таких дій, що є важливим сигналом для формування правосвідомості водіїв. Додатково було стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн, що символізує принцип повної процесуальної відповідальності правопорушника.

Досить цікавою є позиція суду щодо конфіскації транспортного засобу. Закон передбачає таку можливість, однак суд відмовився від її застосування через відсутність зареєстрованого транспортного засобу за правопорушником. Суд фактично визнав, що повторне порушення у стані потенційного наркотичного сп’яніння є не просто адміністративною провиною, а соціально небезпечним явищем, яке потребує жорсткої реакції держави.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.