Від фіксованої суми до частки доходу батька: суд у Дніпрі збільшив аліменти для дитини

Суд у Дніпрі ухвалив змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу батька, враховуючи зміни у доходах платника. Суд наголосив на принципі співмірності, мінімальних гарантіях і важливості належного рівня життя дитини, гарантованого як національним законодавством, так і міжнародними нормами. Встановлений одного разу порядок утримання може коригуватися відповідно до соціально-економічних умов, динаміки доходів та принципу справедливості.

2500 грн щомісяця – замало

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №199/13900/25, задовольнив позов про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.

Первісне судове рішення, ухвалене ще у 2021 році, встановлювало обов’язок сплачувати аліменти у чітко визначеній грошовій сумі – 2500 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття. На той момент такий спосіб стягнення коштів був типовим компромісом між прогнозованістю для платника та мінімальною стабільністю для одержувача. Однак з плином часу зазначена сума дедалі частіше перестає відповідати реальним витратам на утримання дитини. Це особливо актуально в умовах інфляції, зростання прожиткового мінімуму, зміни вартості базових послуг і товарів.

Саме цією обставиною був обґрунтований позов про зміну способу стягнення аліментів. Мова не йшла про оспорювання самого обов’язку утримання чи про доведення недобросовісності платника. Суттєвим аргументом позивача (колишньої дружини) стала недостатність фіксованої суми для належного забезпечення потреб дитини.

«Стягнення з відповідача у судовому порядку аліментів в твердій грошовій сумі позивач вважає недостатнім для утримання дитини, тому вона змушена звернутися до суду з позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів. Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року по справі №205/7060/21, стягнувши утримання у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття», – констатував суд першої інстанції.

Суд також послався на положення Конвенції ООН про права дитини, акцентуючи увагу на головному: держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її всебічного розвитку. Це не декларативна норма, а орієнтир для національних судів при вирішенні подібних спорів. Аліменти в такому контексті перестають бути просто фінансовим зобов’язанням між двома дорослими і набувають характеру інструменту реалізації міжнародних стандартів захисту прав дитини.

Сімейний кодекс України дозволяє присуджувати аліменти як у твердій грошовій сумі, так і у частці від доходу платника. Більше того, право вибору способу стягнення належить тому з батьків, з ким проживає дитина. Суд підкреслив, що це право не є одноразовим і не втрачається після першого звернення до суду. Життєві обставини змінюються, і законодавство прямо передбачає можливість перегляду раніше встановленого порядку.

Варто відзначити і процесуальну пасивність відповідача – батька неповнолітньої доньки. Відсутність відзиву з його боку не тягне автоматичного задоволення позову, проте позбавляє суд можливості отримати позицію відповідача щодо фінансових можливостей платника та інших істотних обставин справи. У таких умовах суд керується виключно наявними матеріалами справи та принципами співмірності і достатності аліментів, закріпленими чинним законодавством.

Пропорційне стягнення: гарантія для доньки

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку: чинним законодавством передбачено право одержувача стягнення на утримання вимагати зміну способу його стягнення, що може впливати на розмір коштів, що виплачуються на утримання неповнолітньої. Можливість вибору способу присудження фінансового забезпечення, з огляду на зміну життєвих обставин сторін, не обмежується одноразовим застосуванням цього права і може реалізовуватися повторно у разі зміни матеріального стану, стану здоров’я або інших істотних умов, передбачених Сімейним кодексом України.

Суд також звернув увагу на положення статей 183 та 192 СК України, які надають можливість змінювати розмір коштів на утримання шляхом зміни способу їх присудження. Розмір стягнення, визначений за рішенням суду у частці від доходу одного з батьків, може бути змінений на тверду грошову суму, а за потреби тверда сума може бути перерахована у пропорційний відсоток від доходу, залежно від актуальних матеріальних умов сторін. Батьківський обов’язок відповідає принципу необхідності та достатності для забезпечення гармонійного розвитку неповнолітньої доньки. Мінімальний гарантований розмір коштів на утримання не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що забезпечує базовий рівень життя, визначений чинним законодавством та міжнародними стандартами захисту прав.

Суд також підкреслив: враховуючи принцип співмірності, фактичні потреби дитини, рівень прожиткового мінімуму та реальну участь батька у фінансовому забезпеченні, спосіб стягнення підлягає зміні. Стягнення здійснюється у розмірі однієї четвертої частки від усіх видів доходу платника щомісячно, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Зазначена частка від доходу дозволяє автоматично враховувати зміну матеріального становища платника без необхідності кожного разу звертатися до суду для перегляду розміру. Якщо доходи платника зростають, відповідно збільшується і розмір стягнення, що забезпечує адекватне фінансове утримання дитини. Водночас встановлення мінімального гарантованого розміру у прив’язці до прожиткового мінімуму захищає одержувача від ситуацій, коли офіційні доходи платника є низькими або нестабільними. Такий підхід відображає не лише доходи сторін, а й обов’язок батька брати активну участь у матеріальному забезпеченні доньки.

Суд також акцентував увагу на моменті застосування нового способу стягнення. Зміна визначена з дня набрання рішенням законної сили і не має зворотної дії. Це відповідає принципу правової визначеності та запобігає ретроспективному перегляду вже виконаних фінансових зобов’язань. Оскільки попереднє стягнення коштів здійснювалося на підставі попереднього рішення, новий порядок застосовується виключно на майбутні періоди. Кожне судове рішення має власні часові межі, а виконавчі документи виконуються у тій редакції, яка чинна на момент виконання.

На підставі викладеного суд ухвалив: позов – задовольнити, змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року, стягнувши з батька на користь матері аліменти на утримання неповнолітньої доньки – у розмірі однієї четвертої частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Не менш важливим є й питання судових витрат. Стягнення судового збору з платника на користь держави є логічним наслідком задоволення позову та відображає процесуальну завершеність справи. Це рішення є актуальним для матерів, які помилково вважають, що встановлений одного разу розмір аліментів є остаточним. Кошти на утримання дитини – динамічний механізм, що потребує втручання суду у разі зміни життєвих обставин, коли формально правильне рішення перестає відповідати реальним потребам. Зміна способу стягнення – не санкція, а закономірна реакція правової системи на життєві обставини.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.