Між законом і серцем: чому Верховний Суд відмовив матері у позбавленні батька прав

Верховний Суд відмовив матері у задоволенні позову, що стосувався позбавлення батька батьківських прав. Суд акцентував увагу на необхідності зваженої оцінки всіх наданих доказів та пріоритеті інтересів малолітньої доньки. Крайні заходи у сімейних спорах застосовуються лише у виняткових випадках, коли доведено реальну загрозу для життя дитини.

Не поруч фактично, але юридично – батько

Касаційний цивільний суд ВС розглянув касаційну скаргу у справі №708/1440/24 щодо позбавлення батьківських прав.

Ця історія розпочалася у грудні 2024 року, коли жінка звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області з позовом – про позбавлення колишнього чоловіка батьківських прав відносно їхньої доньки. На обґрунтування позовних вимог вона зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно з рішенням Сквирського районного суду Київської області від 6 лютого 2015 року.

На початку серпня 2016 року жінка уклала шлюб із іншим чоловіком, від якого народила ще одну дитину. Також вона стверджувала, що колишній чоловік перестав цікавитись життям рідної дитини, її розвитком та здоров`ям, не бере участі у вихованні, не спілкується, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. За словами матері, роль батька фактично виконує вітчим.

Згідно з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради, визнано доцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки, яка має інвалідність. В довідці-характеристиці від 08 жовтня 2024 року вказано, що дівчинка навчається у місцевому ліцеї, де позитивно характеризується. Вихованням дитини займається мати, а батько дитини жодного разу в школі не був, інтересу до навчального і виховного процесу доньки не проявляв. Незважаючи на такі аргументи, суд відмовив у задоволенні позову.

«Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних та достатніх доказів винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками. Суд вважав, що відсутні правові підстави для застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Судом надано критичну оцінку висновку органу опіки та піклування, а також враховано, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив сімейних відносин не відповідає інтересам дитини», – наголошується в матеріалах справи.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, зазначивши: у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання доньки, а також, що спілкування з ним матиме негативний вплив на дитину. При цьому апеляційний суд звернув увагу на недоліки з боку компетентних органів: не проводилась робота, спрямована на надання допомоги батькові, виправлення недоліків в його поведінці, з`ясування проблем і можливості їх вирішення. Натомість орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області обмежився лише наданням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, що не є достатнім в такій сфері як батьківські відносини.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій базувалися на комплексному аналізі обставин справи: враховано сімейні зв’язки, особливості виховання дитини, роль батька і матері, а також рекомендації органів опіки, які мають лише консультативний характер. Як свідчить судова практика, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка застосовується лише у випадках, коли підтверджено реальну загрозу для розвитку дитини.

Позбавлення прав – лише при загрозі дитині

Розглядаючи касаційну скаргу матері, Верховний Суд підкреслив, що межі касаційного перегляду обмежені перевіркою правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. КЦС ВС не може переоцінювати докази або встановлювати факти, що не були досліджені раніше, його завдання полягає у контролі законності та обґрунтованості рішень нижчих судів. Колегія суддів наголосила, що захист інтересів дитини є пріоритетним, і лише належне, всебічне дослідження доказів дозволяє прийняти рішення, яке відповідає цим інтересам.

Касаційний цивільний суд ВС також відзначив: хоча орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, але він не містив достатньої оцінки особистості батька, відносин між ним і дитиною, відсутня була думка дитини та інформація про застосовані заходи для налагодження контакту. У даному разі висновок органу опіки не має вагомого доказового значення, а рекомендаційний характер цього документу потребує ретельної перевірки в контексті всіх наявних обставин.

Колегія суддів акцентувала увагу на винятковому характері позбавлення батьківських прав. Таке рішення може бути прийняте лише у разі наявності достатньої доказової бази, що свідчить про загрозу здоров’ю, психічному або фізичному розвитку дитини. У конкретній справі було встановлено, що малолітня донька проживає з матір’ю, отримує належний догляд, а батько, хоча і не бере активної участі у вихованні, не створює ризику для її розвитку. Таким чином, відсутність доказів свідомого ухилення батька від обов’язків не дозволяє застосувати крайній захід у вигляді позбавлення прав.

У свої постанові Верховний Суд послався на міжнародну практику, зокрема рішення Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що розрив сімейних зв’язків допустимий лише у виняткових випадках. Збереження контакту дитини з батьками є пріоритетним, а рішення щодо крайніх заходів повинно ґрунтуватися на обґрунтованій оцінці доказів, що забезпечує баланс між правами дитини та правами батьків. Суд підкреслив, що будь-які особистісні конфлікти між батьками не можуть переважати над найкращими інтересами дитини.

«Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків. Простої бездіяльності з боку батька може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити одного з батьків батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього не завжди достатньо, щоб виправдати позбавлення батька всіх батьківських прав», – констатував Верховний Суд.

Проаналізувавши матеріали справи, Касаційний цивільний суд ВС постановив: касаційну скаргу  залишити без задоволення, рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.