Італія вирішить долю судової реформи на референдумі в березні

Наприкінці березня 2026 року в Італії відбудеться референдум, який може докорінно змінити юридичну систему країни.  Прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні виносить на голосування пакет змін, які називають як довгоочікуваною модернізацією, так і спробою “політичної помсти” судовій гілці влади.

Його метою є перегляд Розділу II та Розділу IV Частини II Конституції Італійської Республіки. Це п’ятий конституційний референдум в історії Італійської Республіки.

Виборців запитують, чи схвалюють вони конституційний закон, який часто називають «реформою Нордіо» (Riforma Nordio) на честь Карло Нордіо (міністра юстиції), що передбачає внесення змін до Конституції Італії в різних аспектах, зокрема пропонує конституційне розмежування кар’єрних шляхів суддів і прокурорів, поділ Вищої ради магістратури (CSM) на два окремі органи, а також відбір їхніх членів шляхом жеребкування замість традиційних виборів і створення Вищого дисциплінарного суду для здійснення дисциплінарних проваджень.

Ініційований урядом конституційний законопроект був схвалений Сенатом Республіки 30 жовтня 2025 року. Оскільки під час парламентського розгляду він не набрав кваліфікованої більшості у дві третини голосів у кожній палаті парламенту Італії, відповідно до статті 138 Конституції Італії було зібрано необхідні підписи для проведення підтверджувального конституційного референдуму. Для чинності референдуму кворум не потрібний, і закон Нордіо, винесений на референдум, буде проголошений, якщо його підтвердить більшість дійсних голосів.

Реформа змінює інституційні засади функціонування всієї судової влади, що робить її однією з наймасштабніших трансформацій правосуддя в Італії за останні десятиліття.

Серед базових нововведень:

• конституційне закріплення розмежування кар’єр суддів і прокурорів;
• поділ Вищої ради магістратури на два окремі органи;
• створення Вищого дисциплінарного суду;
• запровадження механізму жеребкування для формування органів суддівського самоврядування;
• нові правила призначення членів касаційного суду.

Центральним елементом реформи є запровадження на рівні Конституції принципу поділу кар’єр між магістратами, які здійснюють судову функцію, і магістратами, що виконують функції публічного обвинувачення.

У чинній системі судді можуть переходити на посади прокурорів і навпаки. Такий перехід можливий лише один раз у кар’єрі, за умови проходження професійної підготовки, зміни регіону служби та дотримання часових обмежень. Реформа пропонує закріпити інституційне розмежування цих функцій на конституційному рівні.

Водночас нова модель не вводить окремі конкурси для суддів і прокурорів — питання їх відбору та організації професійної підготовки залишено для врегулювання звичайним законом.

Прихильники реформи вважають, що розмежування сприятиме зміцненню неупередженості суду та підвищенню якості правосуддя. Критики ж наголошують, що фактична кількість переходів між функціями в Італії історично була незначною, а отже конституційна зміна може мати радше символічний характер.

Реформа передбачає формування нового конституційного органу — Вищого дисциплінарного суду (Alta Corte Disciplinare), який перебере на себе дисциплінарну юрисдикцію щодо магістратів.

Вищий дисциплінарний суд   складатиметься з 15 членів:

• 3 призначає Президент Італії з числа повних професорів університетів із юридичних дисциплін і адвокатів із щонайменше двадцятирічним професійним стажем;
• 3 відбираються шляхом жеребкування зі списку, сформованого парламентом на спільному засіданні шляхом голосування;
• 6 суддів і 3 прокурори відбираються жеребкуванням із числа магістратів касаційного рівня серед представників відповідних категорій із щонайменше двадцятирічним стажем судової служби, які виконують або виконували функції на рівні Верховного касаційного суду.

Повноваження цього органу включають розгляд дисциплінарних правопорушень, визначення санкцій та формування практики професійної відповідальності магістратури. Оскарження рішень можливе лише до самого ж органу в іншому складі.

Подальшим звичайним законом визначатимуться дисциплінарні правопорушення та відповідні санкції, склад колегій, порядок дисциплінарного провадження, а також правила, необхідні для функціонування Вищого дисциплінарного суду.

Одночасно реформа передбачає радикальну перебудову системи суддівського самоврядування. Чинна Вища Рада Магістратури,  — орган, що забезпечує автономію та незалежність магістратури, — поділяється на два самостійні органи:

• Вищу раду магістратури суддів;
• Вищу раду магістратури прокурорів.

Обидва органи очолюватиме Президент Республіки. Вони здійснюватимуть управління кар’єрою відповідних категорій магістратів — призначення, переведення, оцінювання професійної діяльності.

Склад кожної ради формуватиметься за новою моделлю:

• одна третина — «світські члени» з-поміж професорів права та адвокатів;
• дві третини — магістрати відповідної категорії.

Виборча процедура замінюється механізмом жеребкування. Світські члени відбиратимуться з попередньо сформованого парламентом списку, тоді як магістрати обиратимуться шляхом випадкового відбору з професійного корпусу.

Реформа зберігає чотирирічний строк повноважень членів рад і чинні обмеження щодо сумісництва посад.

Подальшим звичайним законом буде визначено кількість членів двох рад і детальні процедури проведення жеребкування.

Опоненти вбачають в реформі не модернізацію правосуддя, а інституційну перебудову, здатну змінити баланс влади та характер кримінального процесу.

Критики в цілому стверджують, що реформа не вирішує ключових проблем італійського правосуддя — тривалості процесів, перевантаження судів, нестачі кадрів і ресурсів — і не доведе систему до більшої ефективності. Натомість вона змінює механізми самоврядування магістратури та процедури дисциплінарної відповідальності, не торкаючись інституційної спроможності судів.

Прихильники, серед яких провідну роль відіграє міністр юстиції Карло Нордіо, відкидають твердження про політичний контроль над магістратурою. Вони наголошують, що текст реформи зберігає конституційні гарантії автономії та незалежності, а прокурори залишаються зобов’язаними встановлювати як обтяжувальні, так і виправдувальні обставини.

На їхню думку, поділ кар’єр є типовим для ліберальних демократій і сприяє неупередженості судді, який не пов’язаний із кар’єрною логікою органів обвинувачення. Запровадження жеребкування вони трактують як інструмент подолання корпоративних впливів у магістратурі та зменшення політичної фракційності.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.