Верховний Суд нагадує: закінчення строку трудового договору не означає автоматичного звільнення
Сьогодні трудові відносини можна оформити в будь-який зручний для їх сторін спосіб, що звичайно не суперечить приписам трудового законодавства. Це може бути, як безстроковий так і строковий трудовий договір, контракт, угода про дистанційну роботу, сумісництво або роботу з нефіксованим часом, або ж взагалі цивільно правова угода.
Поговоримо саме про строковий договір, як про форму реалізації права на працю, за якої сторони заздалегідь визначають момент припинення трудових відносин. На відміну від безстрокового договору, він укладається на певний строк або на час виконання конкретної роботи, що зумовлює і особливості його припинення.
Кодекс законів про працю України передбачає, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку його дії (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Тобто, строковий трудовий договір припиняється переважно у зв'язку із закінченням строку його дії, проте виникає питання чи відбувається таке припинення автоматично?
Аналіз судової практики та рекомендації Інспекції з питань праці свідчать про те, що кожен пункт контракту має пріоритет над загальними уявленнями про автоматичне припинення строкового договору.
Для початку розглянемо постанову Верховного Суду № 757/22437/22-ц від 13.12.2023. Між військово-медичною академією та науково-педагогічним працівником було укладено контракт на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року. Академія повідомила працівника про небажання продовжувати трудові стосунки лише за два дні до кінця строку договору — 29 липня, а 31 липня видала наказ про його звільнення.
Проте, контракт містив пункт 6.2.1, згідно з яким підставою для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Водночас вказаним пунктом визначено, що начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий. А якщо сторони не виконають покладеного на них контрактом такого обов`язку, він продовжується на новий строк.
Верховний Суд прийшов до наступного висновку: невиконання обов'язку з повідомлення у двомісячний строк є підставою для застосування наслідків, прописаних у самому контракті — тобто його автоматичного продовження на новий термін.
Доводи академії, що пролонгація строкового договору порушує права роботодавця на припинення трудового договору з працівником у зв`язку із закінченням строку його дії, а також, що під час дії воєнного стану існують підстави для обмеження трудових прав, не впливають на факт порушення пункту 6.2.1. договору. Крім того, доказів неможливості врегулювати момент припинення договору, в обумовлені строки, матеріали справи не містять.
Як результат – Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції щодо визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На противагу попередньому судовому кейсу, розглянемо іншу ситуацію, коли контракт чітко визначає автоматичне припинення договору, викладену у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 № 552/8737/24.
Директор комунального підприємства вимагала визнання трудових обов’язків припиненими, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що між нею та Полтавською обласною радою було укладено строковий контракт до 18.12.2017, останній день дії якого є останнім днем роботи. 18.12.2017 вона подала заяву про звільнення у зв’язку із закінченням строку контракту, однак розпорядчий акт не було видано, запис у трудову книжку не внесено, розрахунок не проведено, трудову книжку не видано. Полтавська облрада, своєю чергою вважала, що трудові відносини директора - безстрокові.
Згідно з умовами контракту день закінчення строку дії контракту є останнім днем роботи керівника. Керівник вважається звільненим, а обов’язки керівника виконує його заступник чи інша уповноважена особа, що призначається розпорядженням голови обласної ради. Тобто, в таких випадках контракт припиняється автоматично на підставі закінчення терміну його дії, а не на підставі рішення Полтавської обласної ради — окремий наказ про звільнення не є обов’язковим.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради зазначає, що хоча звільнення за закінченням строку є самостійною підставою, яка не потребує заяви працівника, існують «тонкощі»:
- Обов'язок попередження, якщо він зафіксований у контракті, має виконуватися суворо за графіком, визначеним цим контрактом,
- Роботодавці часто ігнорують розділ «Строк дії договору», вважаючи його формальністю. Проте, якщо роботодавець вчасно не повідомив працівника про завершення співпраці, а така вимога була в контракті, можуть настати наслідки, передбачені самим документом, найчастіше це — автоматичне продовження дії контракту на той самий строк.
Строковий контракт — чіткий алгоритм, як для роботодавців, так і працівників. Якщо контракт вимагає повідомити за 2 місяці — повідомлення має бути вручено під підпис за 2 місяці і один день. Навіть один день зволікання може призвести до визнання звільнення незаконним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
