ГНЕУ розкритикувало частину норм сімейного права у проєкті нового Цивільного кодексу
Головне науково-експертне управління розглянуло проєкт нового Цивільного кодексу України, який передбачає масштабне оновлення приватного права.
Мета проєкту — створити цілісне та сучасне правове регулювання, яке відповідатиме викликам цифровізації, новим економічним моделям, складнішим договірним відносинам та транскордонним процесам. Окремий акцент зроблено на тому, щоб забезпечити баланс між свободою договору та захистом від зловживань, а також гарантувати ефективний захист прав у приватній сфері.
Проєкт складається з дев’яти книг. ГНЕУ висловило зауваження до кожної книги проєкту Цивільного кодексу України, у цьому матеріалі детально зосередимося на Книзі шостій «Право сімейне».
У висновку ГНЕУ зазначено, що позитивними у Книзі шостій є ідеї щодо регулювання сімейних відносин з урахуванням інтересів учасників і суспільства та максимально можливим врахуванням інтересів дитини й непрацездатних членів сім’ї, визначення поняття «найкращі інтереси дитини» та запровадження інституту батьківської відповідальності. Також позитивно оцінено врегулювання договору про наслідки розірвання шлюбу (батьківська відповідальність, аліменти, поділ майна, утримання подружжя).
Проєкт Книги шостої «Право сімейне» формує сучасну модель регулювання сімейних відносин, яка поєднує конституційний захист сім’ї з принципами юридичної визначеності та договірної автономії. Ключовою новелою є повернення сімейно-правового регулювання до структури Цивільного кодексу як акта приватного права.
У документі передбачено запобіжники від надмірного втручання у приватне життя: сімейні відносини регулюються лише настільки, наскільки це необхідно з урахуванням інтересів учасників і суспільства, із пріоритетом захисту дитини та непрацездатних членів сім’ї. Окремо закріплюється принцип дитиноцентризму та деталізується поняття найкращих інтересів дитини як дієвої юридичної конструкції.
Книга також визначає основні питання сімейного права: порядок реєстрації, недійсності та припинення шлюбу, режим окремого проживання подружжя, особисті та майнові відносини, утримання, а також влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Водночас у висновку наведено значну кількість зауважень до окремих положень проєкту Книги шостої.
Зауваження до норм про шлюб та механізми його розірвання
У ч. 2 ст. 1472 проєкту пропонується визначити, що сім’ю створюють на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також на інших підставах, що не заборонені законом і відповідають доброзвичайності.
У ГНЕУ вважають, що включення до підстав створення сім’ї «інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є дискусійним. Такі форми можуть мати тимчасовий характер, оскільки дитина надалі може бути усиновлена або повернута до біологічної сім’ї у разі відновлення батьківських прав. Крім того, наприклад, батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу отримують оплату за виконання функцій із утримання та виховання дітей, що також ставить під сумнів ототожнення таких відносин із класичним розумінням сім’ї.
Окремо звертають увагу на визначення фактичного сімейного союзу як спільного проживання двох осіб без реєстрації шлюбу. На думку експертів, формулювання є надто вузьким і водночас ризикованим, бо може створювати правову невизначеність та проблеми у застосуванні.
У проєкті пропонується надати право нотаріусам на розірвання шлюбу (ст.1509, 1510, 1511 проєкту). Проте надання права нотаріусам реєструвати розірвання шлюбу не узгоджується із загальною концепцією цієї Книги, в якій визначено, що державна реєстрація шлюбу здійснюється органом державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 1484, 1485, 1489, 1490 тощо). Тобто модель, яка закріплена в цій Книзі, визначає, що державна реєстрація актів цивільного стану є виключною компетенцією органів державної реєстрації актів цивільного стану, а шлюб та його припинення мають реєструватися лише відповідним органом.
Тому, надання такого права нотаріусам не враховує положення ч. 1 ст. 1484 проєкту, якою визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Таким чином, ст. 1484 проєкту чітко підкреслює, що державна реєстрація шлюбу — це механізм захисту публічних інтересів, що вимагає саме державного контролю.
Також критикується можливість стягнення моральної шкоди у разі відмови від укладення шлюбу без чітких критеріїв. Висловлюється позиція, що відшкодовувати можна лише реально підтверджені та обґрунтовані витрати.
Нові підходи до батьківської відповідальності
Щодо прав дитини — пропонується більш чітко узгодити норми з чинним законом про охорону дитинства, а також передбачити додаткові гарантії: право на безоплатну правову допомогу та участь психолога або представника служби у справах дітей під час судового розгляду.
Проєкт загалом відображає сучасний підхід до розуміння батьківської відповідальності як спільної та рівної, незалежно від факту перебування батьків у шлюбі або їх спільного проживання з дитиною. Однак, виглядає доцільним передбачити можливість обмеження рівності прав батьків при здійсненні батьківської відповідальності у випадках небезпеки для дитини, домашнього насильства, ухилення від виконання обов’язків тощо.
У сфері батьківської відповідальності зауваження стосуються механізму вирішення спорів між батьками. Критично оцінюється норма, яка зобов’язує суд одночасно вирішувати всі питання, адже це може виходити за межі заявлених вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 1553 проєкту «батьки можуть спільно звернутися до медіатора, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або до іншої особи, яка має спеціальні знання, з метою вжиття заходів для досягнення домовленості щодо усіх або кількох питань батьківської відповідальності». Проте із змісту ч. 2 цієї статті залишається незрозумілим, коли саме батьки можуть звернутися до вказаних органів та осіб з метою вжиття заходів для досягнення домовленості щодо питань батьківської відповідальності: до початку судового розгляду чи на будь-якій його стадії. Крім цього, виглядає доцільним у цій частині визначити строк проходження примирення, а також передбачити зупинення судового провадження на цей час.
ГНЕУ зауважило, що не зрозуміло, що мається на увазі під «іншою особою, яка має спеціальні знання», до якої можуть звернутися батьки з метою вжиття заходів для досягнення домовленості щодо усіх або кількох питань батьківської відповідальності.
Згідно з проєкту Цивільного кодексу України «кожний із подружжя за час шлюбу зобов’язаний здійснювати внесок на потреби сім’ї відповідно до своїх можливостей та обставин, що мають істотне значення. Такий внесок може бути здійснений у негрошовій формі (ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо). Внесок на потреби сім’ї спрямовано на покриття витрат щодо утримання сімейного житла та речей домашнього вжитку, розумних особистих потреб кожного з подружжя, а також витрат на утримання, виховання та освіту дітей». Однак вказаному положенню бракує визначення критеріїв, за якими визначаються, зокрема, «потреби сім’ї» та «розумні особисті потреби».
Також ГНЕУ висловило зауваження до ст. 1655, що обмеження усиновлення в Україні може встановлюватися лише законом. Проте на практиці це не завжди можливо. Іноді потрібна швидка реакція держави, і тоді рішення можуть ухвалюватися в іншій формі. Наприклад, зараз міжнародне усиновлення фактично зупинене, хоча окремий закон із цього приводу не приймався.
Окремі норми проєкту Цивільного кодексу України передбачають, що усиновлювачами не можуть бути особи, які перебувають у шлюбі або фактичному сімейному союзі з тими, хто не має права бути усиновлювачем. Водночас у проєкті не пояснюється, що саме вважається фактичним сімейним союзом і як підтверджується його наявність або відсутність. Це створює ризики, адже людина може просто приховати такі відносини.
Зокрема пропонується зменшити вік дитини, яку може усиновити іноземець, із п’яти до трьох років. Таке рішення потребує додаткового обґрунтування з огляду на принцип найкращих інтересів дитини та сучасну ситуацію в Україні. За відкритими даними, лише 13% кандидатів минулого року були готові усиновити дитину старшу за 10 років. Тобто наразі в Україні є можливості влаштовувати у сім’ї дітей молодшого віку без інвалідності.
Зокрема доцільно прямо передбачити, що усиновлення українських дітей іноземцями та громадянами України, які проживають за кордоном, здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері усиновлення та захисту прав дітей у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Раніше «Судово-юридична газета» звертала увагу, що у проєкті нової редакції Цивільного кодексу України вперше запроваджується категорія доброзвичайності як орієнтир для регулювання приватних відносин. Фактично йдеться про інтеграцію морального компонента у цивільне право.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
