Рада готує нові правила для заручених: за відмову від шлюбу змусять платити
Жваві дискусії навколо проєкту рекодифікації Цивільного кодексу не вщухають, адже масштаби кодексу вражають, і багато змін змушують насторожитися. Крім нових форм взаємодії між бізнесом, диджиталізацією та оновленням реєстрів, проєкт № 14394 пропонує суперечливу статтю 1488, яка перетворює згоду на одруження на юридично значущий акт.
Стаття 1488 вводить в цивільне право інститут заручин з метою врегулювати передшлюбні відносини на ранніх етапах. Фокус змін - дієвий механізм захисту майнових прав осіб, чиї очікування на шлюб не справдилися. Зарученими будуть вважатися особи, які надали взаємну обіцянку укласти шлюб, причому вона може бути як письмовою, так і усною. З моменту подання заяви заручені офіційно стають нареченими. Хоча заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб, вони створюють обов’язок відшкодування. Тобто, у разі прийняття змін сам факт обіцянки стане правовою підставою для майбутніх претензій наречених. Витрати не будуть підлягати відшкодуванню, якщо відмову від укладення шлюбу зумовлено протиправною або аморальною поведінкою партнера, або прихованням тяжкої хвороби, зміною статі, наявності дитини, судимості, інших сімейних відносин тощо.
Варто зауважити, що чинним законодавством також регулюються зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб. Цього питання частково торкається стаття 31 Сімейного кодексу, у якій зазначено, що особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Відмінність між діючою і запропонованою нормами полягає у правовій природі витрат, що підлягають відшкодуванню. Обидва варіанти передбачають відшкодування затрат, що понесені у зв’язку з приготуванням до шлюбу та весілля, але проєкт Цивільного кодексу пропонує також компенсувати моральну шкоду. Проєкт переносить акцент як на захист майнових, так і немайнових інтересів сторін.
Не дивлячись на існування у Сімейному кодексі норми, що зобов’язує наречених відшкодувати шкоду за відмову від шлюбу, судова практика по данному питанню не напрацьована, а судових рішень обмаль. І якщо у вирішенні питання щодо відшкодування витрат суди йдуть на зустріч позивачам за умови надання належних доказів здійснення витрат на підготовку до весілля, то у питаннях відшкодування саме моральної шкоди позиція судів в наявних рішеннях доволі жорстка. У справі № 2218/20517/2012 Хмельницький міськрайонний суд чітко зазначив: чинним законодавством не передбачено такий спосіб захисту прав, як відшкодування моральної шкоди через відмову від шлюбу. Аналогічну позицію зайняв Мирноградський суд у справі № 2-6480/2010, вказавши, що шлюб не є цивільно-правовою угодою, а відмова від нього — це право особи, яке не може бути підставою для санкцій. Не можна покладати обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на особу, яка реалізувала своє право на відмову від укладення шлюбу.
Проєкт статті 1488 робить крок назустріч постраждалій стороні, передбачаючи обов’язок компенсувати моральну шкоду. Це значно розширює можливості захисту порівняно з поточною практикою. Проте залишається і багато відкритих питань, наприклад, як довести факт заручин у суді, при усній згоді наречених, що буде вважатися аморальною поведінкою наречених, як розраховувати завдану моральну шкоду. Ці питання вимагають чіткого алгоритму і законодавчої регламентації, без яких зміни ризикують зіграти на руку шлюбним аферистам і завалити суди справами, що будуть вимагати глибоко покопатись в брудній білизні сторін.
Також стаття 1488 передбачає повернення подарунків: у разі відмови від укладення шлюбу особи, яка отримала подарунок у зв’язку з майбутнім укладенням шлюбу, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірвано за рішенням суду. До слова, стаття 31 Сімейного кодексу містить аналогічну норму, проте судова практика на прикладі справи Харківського апеляційного суду № 640/7687/16-ц показує вразливість дарувальників. Іноземець подарував жінці прикрас на 12 тисяч доларів, сподіваючись на шлюб, але після відмови суд не зміг змусити її повернути коштовності, бо не було доказів приготування до весілля. В такому випадку, все залежить від доказової бази, що була надана суду: копія заяви про реєстрацію шлюбу, чеки, договори з ресторанами, свідки, дійсний договір дарування.
Спроба авторів законопроєкту захистити вразливу сторону шлюбних відносин, може провалитися без чіткої регламентації. Можливість відшкодувати затрати на підготовку до весілля законодавчо діє і зараз, проте на практиці не працює. Тож варто зосередитись саме на розробці дієвого механізму відшкодування, щоб надалі зменшити навантаження на суди через передбачуваність результатів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
