Скриншоти з РФ, умови в СІЗО та витрати на адвоката: огляд ключових позицій Верховного Суду
«Судово-юридична газета» продовжує детальний аналіз важливих правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених в актуальному огляді судової практики за січень 2026 року. У цій частині розглянемо складні питання застосування норм КПК України, де суд визначає межу між формальними процедурними порушеннями та істотним обмеженням прав учасників провадження.
Неналежні умови тримання під вартою не є підставою для зміни чи скасування вироку
Постановою від 28.01.2026 у справі № 490/5793/18 колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС залишила без змін вироки судів першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні, де обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України — замах на незаконне заволодіння наркотичними засобами, виготовлення та збут психотропних речовин.
При зверненні до суду з касаційною скаргою від імені обвинуваченого, захисник просив врахувати неналежні умови тримання під вартою в СІЗО, а саме маленький розмір камери площею 7,5 м², неодноразове вибивання вікон під час обстрілів, що негативно вплинуло на психологічний стан засудженого. Захисник стверджував, що такі обставини мають бути пом’якшувальними або підставою для перегляду покарання.
Колегія суддів відхилила доводи захисника та надала чітке роз’яснення щодо умов тримання під вартою, які регулюються окремим нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про попереднє ув’язнення».
Недотримання положень цього Закону може бути підставою для втручання у вирок лише у випадках, коли воно вплинуло на допустимість доказів, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, або призвело до порушення права обвинуваченого на захист або інших процесуальних прав настільки, що наслідки цих порушень нівелювали результати судової процедури.
Таким чином, посилання засудженого на переповненість камери, вибивання вікон під час обстрілів та погіршення психологічного стану не впливають на призначене покарання ні за окремими епізодами, ні за сукупністю злочинів і не є підставою для зміни чи скасування вироків. Для скасування чи зміни рішення суду необхідно довести безпосередній зв’язок між неналежними умовами та порушенням процесуальних прав, допустимістю доказів або справедливістю судового розгляду.
Реальне забезпечення права на захист має пріоритет над формальними вимогами до мови судочинства
Постановою від 22.01.2026 у справі № 175/6183/23 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС залишила без змін ухвалу апеляційного суду, якою змінено вирок місцевого суду щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 296 КК України —крадіжка та хуліганство, вчинені в особливо великих розмірах та з особливою зухвалістю.
Прокурор у касаційній скарзі наполягав на скасуванні ухвали апеляційного суду, оскільки апеляційна скарга засудженого була подана російською мовою, що, на думку прокурора, не відповідало вимогам законодавства та не дозволяло суду повноцінно зрозуміти її зміст.
Колегія суддів зазначила, що засуджений є громадянином України, особисто подав апеляційну скаргу російською мовою, а в судовому засіданні підтримав скаргу усно, висловлював свою позицію, реагував на доводи інших учасників, не заявляв клопотань про залучення перекладача і не посилався на нерозуміння мови судового провадження.
Відкриття апеляційного провадження за скаргою, викладеною недержавною мовою, саме по собі не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, якщо тільки сторони не оспорюють правильність застосування кримінального закону та призначення покарання, а сам засуджений і його захист не заявляли про порушення мовних прав чи процесуальних гарантій у касаційній скарзі.
Передача справи до ВАКС супровідним листом голови місцевого суду не порушує правил підсудності
Постанова від 20.01.2026 у справі № 758/3123/16 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС залишила без змін вироки судів першої та апеляційної інстанцій, якими обвинуваченого засуджено за ч. 4 ст. 368 КК України за отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. У касаційній скарзі захисник стверджував, що провадження було передано до ВАКС з порушенням правил підсудності, передбачених ст. 34 КПК, оскільки не було судового рішення, а лише супровідний лист голови місцевого суду.
Колегія суддів ККС зазначила, що суди обох інстанцій у своїх рішеннях вказали, що хоча кримінальне провадження і було передано з місцевого суду до ВАКС без судового рішення всупереч вимог кримінального процесуального закону, проте за відсутності спору про підсудність, його скерування до цього суду супровідним листом за підписом голови місцевого суду не має наслідком визнання зібраних у справі доказів недопустимими. Така передача не тягне за собою недопустимість доказів, зібраних у справі, оскільки не вплинула на порядок їх отримання та не порушила права обвинуваченого на справедливий суд.
Суд не може ігнорувати заяву обвинуваченого про недовіру захиснику
Постановою від 20.01.2026 у справі № 390/26/23 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС скасувала ухвалу апеляційного суду у справі про крадіжку за ч. 4 ст. 185 КК, вказавши на грубе порушення права на захист. Під час апеляційного розгляду обвинувачений заявив клопотання про відмову від захисника за призначенням. Свою позицію він аргументував сумнівами у компетентності адвоката та повною недовірою до нього. Попри клопотання, апеляційний суд проігнорував прохання про заміну захисника і продовжив розгляд справи за участю того ж адвоката.
Колегія суддів наголосила, що право на відмову від захисника є базовим правом, передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК, і може бути реалізоване в будь-який момент. У справі, що розглядалась недовіра обвинуваченого не була безпідставною, оскільки раніше місцевий суд уже порушував питання про відповідальність цього адвоката перед КДК адвокатури через його неналежну процесуальну поведінку.
Ігнорування судом недовіри обвинуваченого до захисника — це пряме обмеження права на захист. Порушене питання про відповідальність адвоката за неналежну поведінку та подальша відмова обвинуваченого від такого захисника унеможливлює розгляд справи за його участю.
Скріншоти з сайтів РФ вважаються допустимими доказами
Постановою від 15.01.2026 у справі № 607/5522/23 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС залишила у силі вирок щодо російського депутата, засудженого за ч. 3 ст. 110 КК України, тобто за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Ключовим питанням спору стала допустимість електронних даних як доказів. Сторона захисту наполягала на тому, що відеоматеріали та скріншоти з сайту державної думи РФ, де зафіксовано результати поіменного голосування, є недопустимими доказами і не відповідають вимогам статей 85, 86 та 99 КПК України.
Колегія суддів сформулювала чітку правову позицію:
Згідно зі ст. 99 КПК, для підтвердження змісту документа суд може прийняти інші відомості (копії, витяги), якщо оригінал неможливо отримати за допомогою доступних правових процедур. Оскільки Україна перебуває у стані війни з РФ, отримання офіційних протоколів голосувань через механізми міжнародної правової допомоги є об’єктивно неможливим. Сайт державної думи РФ є офіційним джерелом, а інформація на ньому — загальнодоступною. Для визнання доказу недопустимим необхідно чітко вказати, яке саме фундаментальне право людини було порушено при його отриманні.
Апеляційний суд може самостійно вирішувати питання про стягнення витрат на правову допомогу лише за наявності належних доказів їх реальної сплати
Постановою від 28.01.2026 у справі № 458/465/22 колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС залишила без змін ухвалу апеляційного суду, який відмовив у стягненні з обвинуваченого витрат на професійну правничу допомогу потерпілих у розмірі 33 000 грн. Обвинуваченого засудили за ч. 1 ст. 121 КК України за умисне тяжке тілесне ушкодження. Захисник потерпілої сторони заявив, що докази витрат на правову допомогу подасть після ухвалення судового рішення в справі, що і зробив після судових дебатів, подавши клопотання через «Електронний суд».
Місцевий та апеляційні суди відмовили у стягненні витрат оскільки всі документи на підтвердження затраченого адвокатом часу у цій справі були подані після видалення суду до нарадчої кімнати, що не передбачено кримінальним процесуальним законодавством.
Колегія суддів роз’яснила, що КПК не містить норм щодо вирішення питання про процесуальні витрати, включно з витратами на правову допомогу, після ухвалення вироку. Усі такі питання мають вирішуватися під час постановлення вироку та відображатися в його мотивувальній та резолютивній частинах.
Водночас апеляційний суд не має формальних перешкод для самостійного вирішення питань про відшкодування процесуальних витрат, які з певних причин не були вирішені місцевим судом — незалежно від обґрунтованості чи необґрунтованості причин такого невирішення. Однак для стягнення витрат на правову допомогу обов’язково потрібні докази реальної сплати коштів у готівковій чи безготівковій формі адвокату.
Порушення при внесенні відомостей до ЄРДР не є автоматичною підставою для визнання доказів недопустимими
Постановою від 20.01.2026 у справі № 758/3123/16 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС залишила без змін вироки судів першої та апеляційної інстанцій, якими обвинуваченого засуджено за ч. 4 ст. 368 КК України, за отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Суд відхилив доводи захисту про недопустимість усіх доказів через порушення при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Захисник стверджував, що відомості до ЄРДР внесено з порушенням строків (пізніше ніж через 24 години) та без повного викладу обставин і через це, на думку захисту, усі зібрані докази мали бути визнані недопустимими.
ККС зазначив, що неналежне ведення ЄРДР не може автоматично спростовувати чи підтверджувати належність і допустимість усіх доказів, зібраних у кримінальному провадженні, а також не спростовує встановлені обставини. Для початку досудового розслідування достатньо короткого викладу обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Що стосується строків, то внесення відомостей до ЄРДР пізніше ніж через 24 години також не є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Таким чином, порушення строків чи форми внесення відомостей до ЄРДР не є підставою для визнання недопустимими всіх доказів, якщо вони зібрані законним шляхом і не порушено права обвинуваченого на захист.
У спеціальному провадженні in absentia право на захист забезпечується обов’язковим представництвом захисника
Постановою від 27.01.2026 у справі № 186/650/22 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС залишила без змін вироки судів першої та апеляційної інстанцій, якими громадянку України засудили за ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційна діяльність у формі пособництва державі-агресору. Обвинувачена переховувалась на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Слідчий суддя надав дозвіл на спеціальне досудове розслідування, а місцевий суд ухвалив розглядати справу за відсутності обвинуваченої (in absentia) у порядку спеціального судового провадження. Захисник представляв її інтереси протягом усього провадження і в касаційній скарзі зазначив, що право на захист порушено, оскільки він не мав можливості обговорити позицію захисту з обвинуваченою, яка перебуває поза контролем українських органів.
ККС ВС роз’яснив, що спеціальне досудове розслідування та судовий розгляд in absentia проводяться за ч. 2 ст. 297-1 та ч. 3 ст. 323 КПК щодо осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України, на території держави-агресора або оголошені в міжнародний розшук з метою ухилення від відповідальності. Закон обов’язково передбачає представництво інтересів такої особи захисником, щоб забезпечити принцип змагальності та право на захист. Захисник як професійний адвокат самостійно забезпечує представлення позиції сторони захисту перед судом. Те, що позиція захисту не обговорювалася з обвинуваченою, є логічною та неминучою особливістю провадження in absentia.
Постанова ККС важлива для справ про колабораційну діяльність та державну зраду, коли обвинувачені переховуються на тимчасово окупованих територіях. У спеціальному провадженні in absentia право на захист реалізується через обов’язкове представництво професійним адвокатом, а відсутність прямого контакту з обвинуваченим не є порушенням, якщо захисник активно виконує свої обов’язки.
Апеляційний суд не може переглядати інше рішення, ніж те, що оскаржене
Постанова від 15.01.2026 у справі № 461/7056/25 колегія суддів Першої судової палати ККС ВС скасувала ухвалу апеляційного суду та направила справу на новий апеляційний розгляд, вказавши на грубе порушення: апеляційний суд розглянув не те рішення слідчого судді, яке оскаржував захисник.
Слідчий суддя надав дозвіл на спеціальне досудове розслідування (in absentia) щодо підозрюваного. Захисник оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку. Окрім того, слідчий суддя окремою ухвалою доручив центру з надання безоплатної правової допомоги призначити захисника для однієї процесуальної дії — розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, але при цьому переглянув зовсім іншу ухвалу слідчого судді, яку він не оскаржував, а саме про призначення захисника підозрюваному для здійснення захисту за призначенням на одну процесуальну дію.
Колегія суддів скасувала ухвалу апеляційного суду та направила справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що нерозгляд доводів апеляційної скарги або перевірка судового рішення, яке не є предметом оскарження, свідчить про істотне порушення вимог кримінального закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК це є прямою підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Апеляційний суд зобов’язаний розглядати виключно те рішення, яке оскаржене стороною, і не має права перекваліфіковувати оскарження на іншу ухвалу. Таке порушення є істотним і автоматично тягне скасування ухвали апеляційного суду, незалежно від подальшого перебігу провадження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
