Пошук і зміна адвоката не виправдовують пропуск строку звернення до суду — позиція ВС
У постанові у справі № 460/2933/24 від 6 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Ключовим стало питання: чи можуть організаційні труднощі, пов’язані з отриманням безоплатної правничої допомоги та зміною адвокатів, виправдати пропуск шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з вимогою визнати протиправними дії патрульної поліції щодо тимчасового затримання її транспортного засобу та поміщення його на спеціальний майданчик.
Підставою для затримання стало накладення арешту на транспортний засіб у межах виконавчого провадження.
Позивачка дізналася про порушення своїх прав 22 травня 2023 року, однак звернулася до суду лише 19 березня 2024 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили пропуск шестимісячного строку звернення до суду та визнали причини такого пропуску неповажними. Позовну заяву було повернуто.
Позивачка обґрунтовувала пропуск строку необхідністю отримання безоплатної правничої допомоги, неодноразовою зміною адвокатів та складними життєвими обставинами. На думку позивачки, дії щодо пошуку та зміни адвоката з правової допомоги, які стали перешкодою щодо своєчасного подання позовної заяви у цій справі, не залежали від її волі, а тому суди дійшли неправильного висновку щодо їх неповажності.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що з аналізу викладеного вище законодавства убачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Водночас правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
ВС наголосив, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.
Суд зазначив, що під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Застосовуючи ці критерії до обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин.
Позивачкою не здійснено активних дій після виданого доручення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги не вчинялось жодних дій, які б свідчили про їх зацікавленість у поданні позовної заяви.
ВС підкреслив: «…ці обставини та події, які мали місце до спливу строку звернення до суду, а також наявність захворювань у позивачки, не свідчать про неможливість добросовісно користуватись неналежними процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, цікавитись результатами свого звернення».
До матеріалів справи не надано будь-яких доказів щодо вжиття заходів для подання позову з часу зміни адвоката до спливу шестимісячного строку звернення до суду, звернення з запитами, збору доказової бази, підготовки та узгодження правової позиції.
При цьому, неузгодження правової позиції з адвокатом не позбавляло позивачку права просити про його заміну, у тому числі і з метою дотримання строку.
Таким чином, колегія суддів уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачкою подано позовну заяву з пропуском строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Натомість, вказані нею підстави пропуску такого строку є неповажними, та такими, що жодним чином не перешкоджали останній вчасно звернутись до суду з цим позовом.
Таким чином, Верховний Суд сформулював чіткий підхід, що поважними причинами пропуску строку можуть бути лише об’єктивні та непереборні обставини, які фактично унеможливлювали звернення до суду.
Водночас організаційні труднощі, пов’язані з отриманням правничої допомоги, зміною адвокатів або пасивною поведінкою заявника, не визнаються такими причинами.
Ця позиція підсилює вимогу до сторін діяти активно, добросовісно та контролювати реалізацію свого права на доступ до суду в межах установлених процесуальних строків.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
