Після укладення договору ціну за одиницю товару не можна збільшити більше ніж на 10%, навіть у воєнний час — ВС

У постанові від 9 квітня 2026 року у справі № 914/1671/24 Верховний Суд розглянув принципове для практики публічних закупівель питання — межі допустимого підвищення ціни за одиницю товару під час дії воєнного стану.

Актуальність цієї справи зумовлена масовою практикою перегляду цін у договорах публічних закупівель під час воєнного стану, коли постачальники посилаються на коливання ринку як підставу для підвищення вартості.

Невизначеність у застосуванні законодавства у сфері публічних закупівель сформувала різні підходи у правозастосуванні, зокрема в частині визначення меж допустимого підвищення ціни.

Обставини справи

Прокурор, діючи в інтересах держави в особі міської ради, звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів.

Первісний договір між комунальним підприємством та постачальником було укладено 28 лютого 2023 року. Ним передбачалося постачання електричної енергії у визначеному обсязі за фіксованою ціною, яка відповідала тендерній пропозиції. Водночас договір містив умови щодо можливості зміни ціни — виключно у разі коливання ринку, пропорційно такому коливанню, за умови документального підтвердження і без збільшення загальної суми договору.

У подальшому сторони уклали низку додаткових угод, якими поступово змінювали економіку договору: обсяг електроенергії зменшувався, а ціна за одиницю — зростала. Так, додатковими угодами протягом квітня, липня та вересня 2023 року ціна неодноразово переглядалася в бік збільшення.

Ключовою у спорі стала додаткова угода, якою ціну підвищено до 5,6892618348 грн за кВт/год. Підставою для цього постачальник назвав аналіз ринку за попередній період (липень–серпень 2023 року), відповідно до якого, за його твердженням, відбулося зростання ціни.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що фактична динаміка ринку в період, безпосередньо релевантний для укладення цієї угоди (з 01.09.2023 по 25.09.2023), свідчила про зниження ціни електроенергії. Також було встановлено, що постачальник не надав належних доказів коливання ціни саме в період між попередньою додатковою угодою та спірною угодою.

Крім того, суди звернули увагу, що довідка торгово-промислової палати, на яку посилався постачальник, була отримана вже після подання позову і не була підставою для укладення спірної угоди.

За таких обставин суди дійшли висновку, що додаткова угода укладена з порушенням вимог Закону «Про публічні закупівлі», а кошти, сплачені за нею понад належне, підлягають поверненню.

У касаційній скарзі постачальник наполягав, що під час воєнного стану діє інший підхід до зміни ціни, який дозволяє її збільшення пропорційно ринковому коливанню без обмеження 10%.

Позиція Верховного Суду

Суд нагадав, що згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

ВС вказав, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Отже, зазначені положення Закону України «Про публічні закупівлі» дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Суд вказав, що будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Цю ж логіку Суд деталізував, зазначивши, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Суд нагадав: «Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі».

Окрім цього збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Щодо аргументу про зміну правового регулювання під час воєнного стану

У касаційній скарзі скаржник вказував на наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» у частині неможливості підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі.

Вказаний висновок є застарілим, враховуючи зміни у чинному законодавстві, спричинені встановленням в Україні правового режиму воєнного стану та законодавчо врегульованим питанням правовідносин, які склалися між сторонами правочину укладеного відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, де з урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив'язки до обмеження у 10 %).

Відповідно до пп. 2 п. 19 Особливостей № 1178 (в редакції на дату укладення додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не змінюються після підписання, крім випадку підвищення ціни за одиницю товару у зв’язку з коливанням ринку — пропорційно такому коливанню, за умови його документального підтвердження та без збільшення загальної суми договору.

ВС повідомив, що зазначений пункт Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.

Відповідно, доводи скаржника про можливість підвищення ціни без 10% обмеження були відхилені.

ВС зазначив: «Тобто, наразі зазначеним підпунктом встановлено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю, більше ніж на 50 відсотків» Водночас зазначений підпункт не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме у момент його укладання, зокрема, суперечив актам цивільного законодавства.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив усталену правову позицію: 10% є граничним сукупним лімітом підвищення ціни за одиницю товару у договорах публічних закупівель.

«Воєнні» Особливості не змінюють цієї моделі, а лише деталізують її застосування. Перевищення такого ліміту або відсутність належного підтвердження ринкового коливання у відповідний період є підставою для визнання додаткових угод недійсними та повернення коштів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.