Для призупинення трудового договору роботодавцю потрібно довести неможливість забезпечити працівника роботою, а не лише факт війни — ВС
У справі № 203/5640/23 від 17 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання правомірності призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану та меж застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Ця категорія спорів залишається однією з ключових для сучасної трудової практики, оскільки роботодавці масово застосовували механізм призупинення договорів, однак судова практика формує чіткий стандарт — це винятковий інструмент, а не універсальне рішення в складних умовах війни.
Обставини справи
Позивачка працювала старшим ревізором у структурі АТ «Укрзалізниця». Після запровадження воєнного стану спочатку було встановлено простій, а згодом наказом від 04 травня 2022 року роботодавець призупинив дію її трудового договору до припинення воєнного стану.
Позивачка вказувала, що підстав для такого рішення не було, оскільки у місті Дніпрі бойові дії не велися, підприємство продовжувало діяльність, а вона була готова виконувати роботу. Водночас заробітну плату їй не виплачували.
Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, визнали наказ незаконним та стягнули середній заробіток.
Укрзалізниця оскаржила ці рішення в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Суд вказав, що відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Водночас призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
ВС звернув увагу, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу.
Суд підкреслив, що обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони — не породжують правові наслідки у зв`язку з призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.
ВС вказав, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору.
Оцінюючи конкретні обставини, Суд зазначив, що відповідач не довів та не зазначив, яким чином сам лише факт військової агресії впливає на можливість виконання позивачкою роботи.
Також відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що відповідний підрозділ не здійснював свій основний вид діяльності.
Щодо економічних аргументів роботодавця Суд окремо зазначив, що сама по собі обставина зменшення замовлень послуг після введення воєнного стану не свідчить про неможливість забезпечити працівника роботою.
Окремо Суд висловився щодо наслідків незаконного призупинення, вказавши, що якщо незаконні дії роботодавця позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов'язок відшкодувати середню заробітну плату.
Тож Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив незаконність призупинення трудового договору.
Сформульована правова позиція має принципове значення, що призупинення трудового договору в умовах воєнного стану можливе лише як виняток і за наявності доведених обставин повної неможливості виконання трудових обов’язків обома сторонами.
Сам факт війни або економічні труднощі роботодавця не звільняють його від обов’язку забезпечити працівника роботою або нести фінансову відповідальність за незаконне позбавлення такої можливості.
«Судово-юридична газета» вже писала, що призупинення трудового договору під час воєнного стану є окремим правовим механізмом, який означає тимчасове припинення роботи без зміни умов праці та без розірвання трудових відносин.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
