13 років боротьби за мантію: Велика Палата ВС скасувала рішення ВАСУ у справі звільненого судді
Питання звільнення суддів за порушення присяги тривалий час було інструментом тиску на судову гілку влади в Україні. Звільнення судді за порушення присяги є крайнім заходом дисциплінарної відповідальності та застосовується у разі вчинення істотного проступку, що підриває довіру до правосуддя.
Передісторія
Постанова Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 311-VII стала однією з найбільш спірних, оскільки призвела до звернень звільнених осіб до Європейського суду з прав людини. Справа судді Андрія Козака демонструє тривалий шлях від поразки в національних судах до встановлення порушень прав людини на міжнародному рівні.
Історія цього кейсу почалася ще 16 жовтня 2012 року, коли Вища рада юстиції встановила факт «порушення присяги» суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Андрієм Козаком. Підставою стала участь судді у розгляді кримінальної справи, вирок у якій згодом був частково скасований через м’якість покарання та суспільний резонанс. 23 травня 2013 року Верховна Рада України прийняла постанову про звільнення низки суддів, серед яких був Андрій Козак.
Не погоджуючись із таким рішенням, судді звернулися до Вищого адміністративного суду України. ВАСУ відмовив у задоволенні позову про визнання цієї постанови незаконною, вважаючи процедуру звільнення дотриманою. На той момент національні засоби захисту були вичерпані, що змусило позивачів шукати справедливості у Страсбурзі.
Перша спроба перегляду
Після того, як ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України» у січні 2017 року, де було встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при звільненні суддів, суддя подав першу заяву про перегляд рішення ВАСУ. Верховний Суд України витребував автентичний переклад рішення ЄСПЛ та призначив справу до розгляду. Однак цей етап не приніс результату, що призвело до подальших звернень до міжнародних інстанцій.
Рішення «Козак та інші проти України»
7 листопада 2025 року ЄСПЛ ухвалив рішення безпосередньо у справі «Козак та інші проти України». Розглянувши об’єднані заяви суддів Суд констатував системні порушення з боку України.
Суд встановив, що процедура звільнення за «порушення присяги» на той час характеризувалася відсутністю незалежності та безсторонності органів, що приймали рішення. Подальший судовий перегляд у ВАСУ був недостатнім, щоб виправити ці недоліки. Ці висновки ґрунтувалися на попередніх рішеннях ЄСПЛ — «Олександр Волков проти України» та «Куликов та інші проти України».
Суд визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції: недотримання принципів незалежного і безстороннього суду та недостатність подальшого судового перегляду та порушення ст. 8 Конвенції, а саме втручання у приватне життя судді було незаконним у розумінні «якості закону».
Рішення Великої Палати ВС 2026 року
Велика Палата Верховного Суду 14 січня 2026 року поновила заявнику строк на оскарження, попри те, що з моменту звільнення минуло понад 10 років. Суд застосував норму ч. 2 ст. 363 КАС України, яка дозволяє поновити строк, якщо заява подана протягом 30 днів з моменту, коли особа дізналася про остаточний статус рішення міжнародної установи.
30 квітня 2026 року Велика Палата у складі 19 суддів розглянула справу. У резолютивній частині постанови у справі № П/800/376/13 Велика Палата ВС постановила задовольнити заяву судді про перегляд за виключними обставинами та скасувати постанову ВАСУ від 28 серпня 2013 року. Також вирішено передати справу на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішення ЄСПЛ стало ключовою підставою для перегляду судових актів, які тривалий час вважалися остаточними. Велика Палата Верховного Суду фактично усунула головну процесуальну перешкоду — рішення Вищого адміністративного суду 2013 року — і відкрила можливість нового розгляду справи у Касаційному адміністративному суді.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
