Верховний Суд роз’яснив як перевізнику захиститися від штрафів за відсутність тахографа
Транспортний нагляд на маршрутах перевізників повсякчас балансує між безпекою перевезень та межами дискреції контролюючих органів. Особливо актуальним є питання контролю за дотриманням режиму праці та відпочинку водіїв. Адже за останні роки суттєво збільшилася як кількість перевізників, так і розгалуженість маршрутної мережі, а головне — зросла дальність рейсів, що безпосередньо впливає на рівень втомлюваності водіїв та ризики виникнення дорожньо-транспортних пригод.
З одного боку, мінімізація аварійності та контроль за дотриманням ліцензійних умов є прямим обов'язком держави, з іншого — практична реалізація цих функцій органами Укртрансбезпеки та Національної поліції нерідко балансує на межі перевищення владних повноважень.
Юридичний конфлікт між пунктами 6.1 та 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів № 340 є однією з найбільш проблемних питань під час рейдових перевірок Укртрансбезпеки.
Пункт 6.1 Положення № 340 вимагає, щоб автобуси (на нерегулярних, регулярних спеціальних та регулярних міжміських маршрутах понад 50 км) та вантажівки з повною масою понад 3,5 тонни були обов'язково обладнані діючими та повіреними тахографами. В той же час, пункт 6.3 зазначає, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, або компанія надає графік змінності).
Проблема полягає в тому, що контролюючі органи та перевізники часто трактують взаємозв'язок цих пунктів абсолютно по-різному, що призводить до безпідставних штрафів за ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт».
Пастка 50-го кілометра
Протягом січня-квітня 2024 року інспектори Укртрансбезпеки провели серію рейдових перевірок автобусів перевізника на маршрутах «Одеса-Київ», «Київ-Білгород-Дністровський» та «Бориспіль-Київ-Одеса».
Усі маршрути мали протяжність понад 50 км. Інспектори зафіксували відсутність протоколів перевірки та адаптації тахографа, оскільки самі транспортні засоби не були ними обладнані. При цьому водії надавали для перевірки індивідуальні контрольні книжки, проте контролери вважали їх неналежним документом для таких довгих маршрутів.
Інспектори Укртрансбезпеки трактують норму пункт 6.1 Положення № 340 як абсолютну: якщо маршрут довший за 50 км, то єдиним законним документом для обліку часу водія є протокол перевірки та адаптації тахографа. Оскільки транспортні засоби перевізника не були обладнані цими приладами, інспектори вважали це автоматичним порушенням і накладали штрафи у розмірі 17 000 грн за кожен випадок.
У травні 2024 року автотранспортне підприємство оскаржило п’ять постанов Укртрансбезпеки про накладення штрафів по 17 000 грн кожна, загалом 85 000 грн. Перша інстанція позов задовольнила повністю, апеляція залишила рішення без змін.
Верховний Суд 19 травня 2026 року у справі № 420/13670/24 відхилив скаргу Укртрансбезпеки, остаточно підтвердивши правоту перевізника.
Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що хоча пункт 6.1 Положення № 340 вимагає обладнання автобусів на міжміських маршрутах (>50 км) тахографами, пункт 6.3 того ж Положення прямо передбачає дії водія, якщо ТЗ не обладнаний тахографом — ведення індивідуальної контрольної книжки.
Аналіз статті 39 Закону України № 2344-III свідчить, що законодавець не встановлює вичерпного переліку документів, необхідних для здійснення регулярних пасажирських перевезень. Натомість до таких документів віднесено не лише прямо визначені законом, а й інші документи, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 40 Закону № 2344-III, водій автобуса зобов’язаний мати при собі та пред’являти для перевірки уповноваженим посадовим особам усі документи, передбачені законодавством, що регулює відповідний вид перевезень.
З метою забезпечення організації безпечної праці водіїв та належного контролю за режимом їхнього робочого часу, а також у розвиток положень законодавства, з урахуванням Конвенції Міжнародної організації праці № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, було затверджено Положення № 340.
Вирішальним для суду стало те, що водії реально мали при собі книжки та надавали їх інспекторам, що було зафіксовано в актах та поясненнях.
Рішення у справі № 420/13670/24 — це потужний прецедент, який суттєво обмежує можливості Укртрансбезпеки для свавільного накладення штрафів.
Який вплив рішення матиме на практику?
Перевізники, чиї транспортні засоби не обладнані тахографами, мають законне право працювати на міжміських маршрутах за умови ведення контрольних книжок.
Інспектори не можуть ігнорувати контрольну книжку, посилаючись лише на довжину маршруту. Рішення ВС вказує, що для перемоги в суді перевізнику необхідно зафіксувати в акті перевірки факт пред'явлення водієм саме контрольної книжки.
Що важливо знати перевізнику
Якщо автобус не має тахографа — індивідуальна контрольна книжка є обов'язковою. Відсутність тахографа та відсутність книжки одночасно — це гарантований штраф 17 000 грн.
У поясненнях до акту перевірки водій завжди повинен писати: «Надав для перевірки індивідуальну контрольну книжку водія, ТЗ тахографом не обладнаний».
Це рішення демонструє неправомірність штрафів у випадках, коли облік часу фактично ведеться, але в паперовому, а не електронному вигляді. Таким чином, Суд захистив право бізнесу на роботу без надмірних витрат на переобладнання застарілої техніки, якщо безпека забезпечена іншим законним способом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
