Верховний Суд викрив чергову бізнес-схему: «співпраця» між ФОПами може коштувати 240 тисяч гривень
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив проміжне, однак важливе рішення у спорі між фізичною особою-підприємцем та контролюючими органами у справі № 280/10418/24. Предметом спору стала постанова про накладення штрафу у розмірі 240 тисяч гривень за допуск особи до роботи без оформлення трудового договору.
Бізнесу варто взяти цей кейс до уваги, оскільки він стосується доволі поширеної моделі співпраці між двома ФОП. Верховний Суд проаналізував не тільки межі повноважень Держпраці та Податкової служби, а й нагадав про принцип пріоритету закону над постановами уряду.
Обставини справи
ГУ ДПС у місті Києві проводило фактичну перевірку в інтернет-магазині ФОП. Під час перевірки було встановлено, що розрахункові операції здійснювала особа, яка надала пояснення, що працює консультантом 5 днів на тиждень, підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку та проходила інструктаж з охорони праці.
ФОП, як позивачка наголошувала на тому, що консультант також є зареєстрованим ФОП і діє на підставі договору про співпрацю. За умовами цього договору сторони нібито об’єднали зусилля для організації роботи торгової точки. Проте Держпраці, отримавши матеріали від податківців, розцінила це як приховані трудові відносини та винесла постанову про накладення штрафу.
Суд першої інстанції скасував штраф, зазначивши, що рішення Держпраці було немотивованим і не враховувало пояснень підприємця та наявності договору про співпрацю.
Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, виснував, що акт фактичної перевірки податкового органу не є допустимим доказом для прийняття рішень органом Держпраці. На думку апеляції, Держпраці обмежена у можливостях штрафувати на підставі перевірок, проведених іншим контролюючим органом, якщо це прямо не врегульовано підзаконними актами.
Рішення Верховного Суду
Касаційний адміністративний суд ВС дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до апеляції.
Зокрема, ВС наголосив, що відповідно до частини другої статті 259 КЗпП України податкові органи мають повноваження здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю з метою перевірки дотримання податкового законодавства незалежно від форми власності суб’єкта господарювання.
Також Суд зазначив, що акт фактичної перевірки податкового органу є належним і допустимим доказом у справах про порушення законодавства про працю. При цьому відсутність окремого підзаконного акта, який би детально регламентував процедуру накладення штрафу саме на підставі такого акта перевірки, не скасовує повноважень, прямо передбачених законом.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на положення статті 7 КАС України щодо пріоритету норм закону над підзаконними актами. Суд підкреслив, що у разі суперечності між законом і урядовими нормативними актами застосуванню підлягають саме норми закону, оскільки вони мають вищу юридичну силу. Зокрема, стаття 265 КЗпП прямо передбачає право на накладення штрафів за порушення трудового законодавства.
Колегія суддів зазначила, що відсутність у період спірних правовідносин підзаконного нормативного акта, який би прямо передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не впливає на повноваження податкових органів та Держпраці. Суд наголосив, що такі повноваження прямо передбачені законом, а саме статтею 265 КЗпП України.
Співпраця ФОП чи найм?
Верховний Суд звернув увагу, що апеляційний суд зосередився переважно на процедурних питаннях, однак належним чином не дослідив характер правовідносин між сторонами.
Суд зазначив, що матеріали справи містили обставини, які могли свідчити про формальний характер співпраці між двома ФОП. Зокрема, договори суборенди та комісії були укладені виключно ФОП 1, тоді як ФОП 2 у них участі не брала. Крім того, консультант працювала за визначеним графіком та виконувала функції продавця.
Також Верховний Суд звернув увагу, що договір про співпрацю фактично не визначав самостійних ролей сторін, окрім здійснення розрахунків від імені ФОП 1.
Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановити, чи йшлося про реальну співпрацю двох незалежних підприємців, чи про фактичні трудові відносини, оформлені через модель ФОП для уникнення укладення трудового договору.
У своєму рішенні ВС звернув увагу, що сама наявність договору про співпрацю між двома ФОП не виключає можливості встановлення фактичних трудових відносин. Для оцінки правової природи таких відносин значення мають обставини, зокрема наявність графіка роботи, підпорядкування внутрішньому розпорядку та характер виконуваних функцій.
Окремо Суд наголосив на необхідності комплексної оцінки доказів. Зокрема, значення можуть мати обставини щодо участі ФОП у договорах оренди, суборенди, закупівлі товарів та фактичної організації господарської діяльності. Апеляція, у цій справі має розглянути всі обставини і дослідити докази повторно, щоб визначити, чи реальний був характер співпраці.
Рішення Верховного Суду відображає підхід до посилення контролю за оформленням трудових відносин та перевірки реального змісту співпраці між суб’єктами господарювання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
