ЄСПЛ присудив 4 500 євро жінці, чию справу про домашнє насильство розслідували понад 10 років
В Україні за вчинення домашнього насильства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність — залежно від тяжкості діяння та наслідків.
Відповідно до статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення домашнього насильства передбачено адміністративну відповідальність, яка тягне за собою накладення штрафу, громадські роботи або адміністративний арешт. У разі систематичного вчинення домашнього насильства або настання тяжких наслідків передбачена кримінальна відповідальність за статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, пробаційний нагляд на строк до п’яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Питання ефективності розслідування справ про домашнє насильство стало предметом розгляду в Європейському суді з прав людини.
ЄСПЛ розглянув заяву щодо неефективності розслідування домашнього насильства та встановив порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини у справі BOYCHUK v. UKRAINE. Суд дійшов висновку, що попри медичні докази та показання свідків розслідування численних кримінальних проваджень було неефективним і тривало понад 10 років.
Обставини справи
Заявниця протягом 2013–2015 років неодноразово зверталася до поліції із повідомленнями про випадки побиття з боку свого тодішнього чоловіка, з яким заявниця згодом розлучилася у липні 2014 року. Загалом у матеріалах справи містяться сім епізодів насильства, у кожному з яких вона заявляла про заподіяння їй тілесних ушкоджень різного ступеня.
Після кожного звернення правоохоронні органи відкривали кримінальні провадження, однак згодом вони неодноразово закривалися. Підставами для цього слугували висновки про відсутність достатніх доказів, а також пояснення самого чоловіка, який заперечував факт побиття, та оцінка окремих свідчень як недостатньо переконливих.
Також, у матеріалах справи містилися судово-медичні експертизи, які фіксували наявність тілесних ушкоджень у заявниці та кваліфікували їх як легкі. Також були допитані свідки, зокрема її доросла донька, яка підтверджувала обставини, викладені заявницею. Попри це, слідство неодноразово доходило висновку про відсутність достатніх підстав для продовження розслідування, а постанови про закриття проваджень скасовувалися судами як передчасні з вказівками на необхідність проведення додаткових слідчих дій.
У 2017 році прокуратура навіть визнала розслідування неефективним та змінювала слідчих. У 2021 році провадження поновили, призначили додаткові експертизи, які знову підтвердили обґрунтованість версії заявниці. Водночас встановити місцезнаходження учасників подій не вдалося, після чого у 2023 році справу закрили.
У 2025 році суд знову скасував це рішення, вказавши на неповноту розслідування та поверхневість слідчих дій. Остаточно провадження закрили у жовтні 2025 року через сплив строків та відсутність доказів.
Рішення ЄСПЛ
ЄСПЛ встановив, що у цій справі держава не забезпечила ефективного розслідування скарг заявниці на домашнє насильство, чим порушила процесуальний аспект статті 3 Конвенції.
Суд виходив із того, що заявниця протягом 2013–2015 років неодноразово зверталася до поліції із заявами про сім епізодів побиття з боку свого тодішнього, а згодом колишнього чоловіка. За кожним зверненням було відкрито кримінальні провадження, однак вони системно закривалися через відсутність доказів або з посиланням на заперечення з боку чоловіка та нібито незначний характер ушкоджень.
Водночас ЄСПЛ звернув увагу, що у матеріалах справи були судово-медичні висновки, які фіксували тілесні ушкодження заявниці, а також показання свідків, зокрема її дорослої доньки, які підтверджували її версію подій. Попри це, слідство не забезпечило належної оцінки цих доказів і не вжило всіх необхідних слідчих дій.
ЄСПЛ ще раз наголосив, що залежно від обставин домашнє насильство може досягати рівня жорстокого поводження і підпадати під статтю 3 Конвенції. Також Суд зазначив, що навіть обґрунтований страх повторного насильства може спричиняти серйозні страждання та тривогу, які прирівнюються до нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.
Суд також встановив, що національні суди неодноразово скасовували постанови про закриття кримінальних проваджень як передчасні та вказували на необхідність проведення додаткових слідчих дій, однак ці вказівки не були належним чином виконані. Навіть після об’єднання проваджень і зміни слідчих розслідування залишалося фрагментарним та неефективним.
У підсумку Суд зазначив, що кримінальні провадження, відкриті між 2013 і 2015 роками, тривали понад десять років, неодноразово визнавалися неефективними на національному рівні та завершилися без результату, попри наявність медичних доказів і свідчень, які підтверджували скарги заявниці.
ЄСПЛ дійшов висновку, що держава не забезпечила належного, своєчасного та ефективного розслідування фактів домашнього насильства, тому у підсумку було порушено статтю 3 Європейської конвенції з прав людини.
Також, заявниця вимагала 14 000 євро відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи це як 2 000 євро за кожне з семи кримінальних проваджень, розслідування яких вона вважала неефективним, при цьому компенсації матеріальної шкоди та судових витрат не заявляла. Уряд заперечував проти цієї суми, як необґрунтованої. У підсумку ЄСПЛ присудив заявниці 4 500 євро відшкодування моральної шкоди.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
