Верховний Суд скасував рішення, якими родині військового було присуджено виплату у розмірі 15 млн гривень

Право на одноразову грошову допомогу (ОГД) у розмірі 15 млн грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 168 формально виникає у разі загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини. Водночас найбільш спірним залишається питання, як чинити, коли смерть настала не від безпосереднього бойового поранення, а внаслідок захворювання, що розвинулося під час виконання військового обов'язку?

На практиці, у таких ситуаціях вирішальне значення має формулювання у висновку посмертної військово-лікарської комісії, якщо у висновку зазначено, що смерть пов’язана з проходженням військової служби — родина загиблого отримує право лише на виплату за Постановою КМУ № 975 (у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму). Якщо смерть пов’язана із захистом Батьківщини» — призначається ОГД у розмірі 15 млн грн за Постановою № 168.

Справа № 620/10029/24 стала одним із найскладніших кейсів адміністративної юстиції України в умовах воєнного стану. У її центрі — надважливе правове питання: чи охоплює поняття «загибель», використане у Постанові Кабінету Міністрів України № 168, випадки природної смерті військовослужбовця, якщо така смерть настала безпосередньо під час виконання обов'язків із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Цей спір пройшов усі судові інстанції: від задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій до принципово іншого правового висновку Верховного Суду. Особливої уваги заслуговують окремі думки суддів Великої Палати, які не погодилися з остаточним рішенням та запропонували альтернативне бачення тлумачення Постанови № 168 і співвідношення її положень із принципами соціального захисту військовослужбовців.

Обставини справи: смерть під час виконання бойового завдання

Майор проходив військову службу в умовах воєнного стану та брав участь у виконанні завдань із захисту незалежності й територіальної цілісності України.

Згідно з медичними документами, причиною смерті стала гостра печінково-ниркова недостатність. Водночас акт службового розслідування встановив, що на момент виникнення захворювання військовослужбовець перебував на виконанні бойового завдання.

Військово-лікарська комісія дійшла висновку, що захворювання, яке спричинило смерть майора, а також сама смерть пов'язані із захистом Батьківщини. Саме цей висновок став ключовою підставою для звернення членів його сім'ї — батьків, дружини та малолітнього сина — за отриманням одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Буквальне тлумачення Постанови № 168

Міністерство оборони України відмовило родині у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн, запропонувавши натомість виплату, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 975 (у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму).

Позиція відповідача ґрунтувалася на буквальному тлумаченні Постанови № 168 у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця. На думку Міністерства оборони, ця постанова не поширювалася на випадки смерті внаслідок захворювання, навіть якщо таке захворювання було безпосередньо пов'язане із захистом Батьківщини. Право на підвищену одноразову допомогу в розмірі 15 млн грн, на переконання Міністерства, виникало лише у разі загибелі військовослужбовця або його смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби.

Рух справи

Чернігівський окружний адміністративний суд та Шостий апеляційний адміністративний суд не погодилися з таким підходом і задовольнили позовні вимоги родини.

Суди виходили з того, що військовослужбовець безпосередньо виконував бойове завдання, а військово-лікарська комісія встановила причинний зв'язок між його смертю та захистом Батьківщини. За таких обставин суди застосували телеологічне тлумачення Постанови № 168, дійшовши висновку, що після початку повномасштабної агресії законодавець мав на меті забезпечити підвищений рівень соціального захисту сімей усіх військовослужбовців, які віддали життя під час захисту України, незалежно від того, чи настала смерть внаслідок бойового ураження, чи через захворювання, безпосередньо пов'язане з виконанням бойових завдань.

Водночас уповноважений орган відмовив у призначенні виплати, що й стало підставою для подальшого судового спору щодо тлумачення поняття «загибель» у розумінні Постанови № 168 та меж її застосування до випадків смерті військовослужбовців від захворювань, пов'язаних із проходженням служби.

Позиція Верховного Суду

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 червня 2026 року скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нову постанову, якою відмовила у задоволенні позову.

В основу свого рішення Верховний Суд поклав буквальне та системне тлумачення нормативного регулювання.

Суд наголосив на самостійному юридичному значенні понять «загибель» та «смерть внаслідок захворювання». На його думку, термін «загибель», використаний у Постанові № 168, не охоплює будь-який випадок смерті військовослужбовця під час воєнного стану чи виконання бойових завдань.

Верховний Суд також зазначив, що Постанова № 168 встановлює вичерпний перелік підстав для призначення одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 млн грн. Смерть внаслідок захворювання не входить до цього переліку, якщо таке захворювання не є наслідком поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби.

Крім того, Суд підкреслив, що положення Постанови № 168 не можуть тлумачитися ізольовано, а повинні застосовуватися у зв'язку із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, який розмежовує правові підстави для виплати різних видів одноразової грошової допомоги.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на фінансово-правовий аспект спору. На думку Суду, розширене тлумачення положень Постанови № 168 та поширення її дії на всі випадки смерті військовослужбовців, пов'язані із захистом Батьківщини, незалежно від безпосередньої причини смерті, фактично означало б розширення кола отримувачів бюджетних виплат поза межами нормативного регулювання, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Окремі думки суддів: між буквальним тлумаченням і принципом соціального захисту

Постанова Верховного Суду не була одностайною. 5 суддів із складу колегії не погодилися з висновками більшості, запропонувавши альтернативний підхід до тлумачення Постанови № 168.

Насамперед автори окремих думок звернули увагу на відсутність у законодавстві чіткого розмежування понять «загибель» і «смерть» для цілей призначення одноразової грошової допомоги. На їхню думку, нормативні акти не містять визначення цих категорій, а тому суд не повинен шляхом тлумачення фактично встановлювати нові юридичні критерії, які законодавцем прямо не передбачені.

Крім того, судді наголосили на необхідності забезпечення рівного соціального захисту сімей військовослужбовців, які втратили життя під час виконання одного й того самого бойового завдання. На їхнє переконання, з погляду мети Постанови № 168 немає принципової різниці між військовослужбовцем, який загинув внаслідок бойового ураження, і тим, чия смерть настала через захворювання, безпосередньо пов'язане з виконанням бойових завдань.

Окремі думки також посилаються на подальшу еволюцію законодавства. Зокрема, зміни, внесені законами № 3621-IX та № 4546-IX, на думку авторів, свідчать про прагнення законодавця забезпечити однаковий підхід до виплати одноразової грошової допомоги сім'ям усіх військовослужбовців, які загинули або померли під час захисту України.

Ба більше, судді звернулися до конституційного виміру спору. Вони виходили з того, що стаття 17 Конституції України покладає на державу обов'язок забезпечувати особливий соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей. На їхню думку, саме ця конституційна гарантія повинна враховуватися при тлумаченні положень Постанови № 168 у випадках, коли нормативне регулювання допускає неоднозначне розуміння.

Вплив на практику

Постанова у справі № 620/10029/24 має значення не лише для сторін спору, а й для формування подальшої адміністративної практики щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 168. Станом на сьогодні Верховний Суд сформував підхід, відповідно до якого положення цієї постанови підлягають буквальному тлумаченню, а перелік підстав для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас наявність кількох окремих думок суддів Великої Палати свідчить, що питання не має однозначного вирішення навіть у межах Верховного Суду. Це також демонструє існування різних підходів до співвідношення буквального тлумачення Постанови № 168 та конституційного принципу особливого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей. Хоча наразі постанова більшості є остаточною, наявність розлогих окремих думок із посиланням на нові закони та конституційні принципи створює дорожню карту для майбутньої зміни практики на користь родин військовослужбовців, які померли від хвороб під час захисту Батьківщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.