Мати отримала 20 тисяч доларів у рахунок майбутніх аліментів, а потім подала на аліменти: ВС пояснив, що робити

Спори про аліменти залишаються однією з найпоширеніших категорій сімейних справ. Однак конфлікти, що виникають після домовленостей батьків про одноразову виплату коштів у рахунок майбутнього утримання дитини, трапляються значно рідше й породжують складні питання як сімейного, так і цивільного процесуального права.

У постанові від 2 липня 2026 року у справі № 589/3656/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не лише розглянув цей сімейний спір, а й роз'яснив, як має діяти апеляційний суд, якщо справу помилково було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачки 20 000 доларів США, посилаючись на розписку від 20 вересня 2019 року.

Згідно з розпискою відповідачка отримала 20 000 доларів США за умови, що ці кошти вважаються сплаченими у рахунок утримання дитини до досягнення нею 23 років та взяла на себе зобов'язання не звертатися до суду із вимогами про стягнення аліментів чи інших коштів на утримання дитини. У разі порушення цих умов вона повинна була повернути отримані кошти.

У 2023 році відповідачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, після чого суд видав відповідний наказ. Позивач вважав, що таким зверненням було порушено умови розписки, тому вимагав повернення всієї суми.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що фактично сторони уклали договір про сплату аліментів, який не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним.

Апеляційний суд погодився із результатом розгляду спору, однак скасував рішення через істотне процесуальне порушення, оскільки справа була помилково розглянута у спрощеному позовному провадженні. При цьому апеляційний суд ухвалив нове рішення про відмову в позові, а не направив справу на новий розгляд. Саме такий процесуальний підхід і став предметом касаційного перегляду.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначив, що звертаючись до суду з позовом, батько дитини просив стягнути з матері дитини 20 000,00 дол. США, що станом на день подання позову становило 824 500,00 грн.

Водночас вищевказана сума перевищувала 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що справа не є малозначною в силу прямої вказівки закону та не могла бути визнана такою.

ВС вказав, що колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ціна позову у справі перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

ВС вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення міськрайонного суду із ухваленням нового рішення у справі.

При цьому в силу змісту пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України апеляційний суд позбавлений можливості за наслідками апеляційного перегляду справи скасувати судове рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що спростовує посилання касаційної скарги на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

ВС також вказав, що установивши, що суд першої інстанції помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування судового рішення із ухваленням нового рішення, оскільки саме такі повноваження суду апеляційної інстанції передбачені законодавцем у змісті пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з рішеннями попередніх інстанцій.

Суд підтвердив, що справа з ціною позову понад 250 прожиткових мінімумів не може розглядатися у спрощеному позовному провадженні.

Водночас Верховний Суд сформулював важливий процесуальний висновок, що якщо таке порушення встановлено під час апеляційного перегляду, апеляційний суд зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, а не повертати справу на новий розгляд.

Ця правова позиція має практичне значення для однакового застосування пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України під час апеляційного перегляду цивільних справ.

Додатково читайте: як стягнути аліменти з військовослужбовця: що передбачає закон та як працює механізм утримання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.