Судді Верховного Суду обговорили узагальнення дисциплінарної практики ВРП

Судді Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько, Олег Кривенда та суддя ВС у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак взяли участь у фаховому обговоренні узагальнень практики Вищої ради правосуддя у дисциплінарних провадженнях щодо суддів за 2024 рік. Про це повідомив Верховний Суд.

Узагальнення практики Вищої ради правосуддя – це офіційні аналітичні документи, у яких ВРП систематизує власні рішення щодо дисциплінарної відповідальності суддів та аналізує роботу дисциплінарних органів.

Цей захід ВРП провела втретє, і він покликаний забезпечити єдність підходів, передбачуваність і правильне застосування законодавства. У центрі дискусії – прогалини законодавства, строки розгляду дисциплінарних справ, питання кваліфікації дисциплінарних проступків і практика розгляду Великою Палатою Верховного Суду скарг на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП.

Суддя Верховного Суду Ольга Ступак наголосила, що узагальнення дисциплінарної практики ВРП демонструють еволюцію підходів до кваліфікації дисциплінарних проступків попри незмінність законодавчих підстав відповідальності з 2017 року.

«Питання кваліфікації змінюється, і це відображається як в узагальненнях ВРП, так і в практиці Великої Палати Верховного Суду», – зазначила вона.

За словами судді, дисциплінарні палати ВРП та сама ВРП є квазі-судовими органами, а отже в дисциплінарних провадженнях мають застосовуватися загальні принципи судочинства: змагальність, диспозитивність і заборона повороту до гіршого.

Ольга Ступак звернула увагу на так звані каучукові норми закону, які дозволяють Великій Палаті ВС скасовувати рішення ВРП через недостатню мотивованість або неправильну кваліфікацію навіть за наявності формальних посилань на підстави відповідальності.

Окремо спікерка наголосила на неприпустимості ситуацій, коли одне діяння кваліфікується одразу за кількома складами дисциплінарного проступку без належного обґрунтування, що, на її переконання, свідчить про помилкову кваліфікацію.

Серед проблемних питань – і строки дисциплінарних проваджень. За словами судді, розгляд справ щодо подій 2016–2019 років створює серйозні виклики з точки зору правової визначеності.

«Зараз згідно з нормами закону першими розглядаються нові скарги, але чим більш тривалими будуть ці строки розгляду справ за проступки 2016, 2017, 2019 років, тим більше нам доведеться пояснювати, чому суддю через десять років притягають до дисциплінарної відповідальності», – зауважила Ольга Ступак.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько наголосив на правильності ідеї проведення узагальнень дисциплінарної практики, відзначивши високу якість узагальнення дисциплінарної практики ВРП за 2017–2021 роки, і принагідно зауважив, що Верховний Суд також здійснює на постійній основі аналіз судової практики Великої Палати Верховного Суду у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності ВРП, який розміщено у відповідному тематичному дайджесті.

Водночас суддя навів статистичні показники розгляду Великою Палатою ВС скарг на рішення ВРП, аналіз яких свідчить про зростання кількості таких скарг у 2024–2025 роках, зокрема в 2025 році таких скарг надійшло на розгляд близько 60.

За його словами, Велика Палата ВС скасовує рішення ВРП лише приблизно у 30 % від кількості розглянутих скарг.

Олександр Банасько звернув увагу, що однією з найпоширеніших підстав для скасування рішень ВРП залишається неправильна кваліфікація дисциплінарних проступків або конкуренція кількох складів дисциплінарних проступків.

«У випадках, коли одне протиправне діяння одночасно кваліфікується за кількома складами дисциплінарного проступку і хоча б з одним із них суд не погоджується, це вже є підставою для скасування рішення ВРП, навіть за відсутності спору щодо самого виду дисциплінарного стягнення», – пояснив суддя.

Він також наголосив на важливості дотримання принципу пропорційності, зокрема у справах, що стосуються дисциплінарних проступків багаторічної давності, зазначивши про формування Великою Палатою ВС загального підходу, за яким чим більшою є тривалість дисциплінарного провадження, тим переконливішими мають бути підстави для застосування до суддів найбільш суворих дисциплінарних стягнень. Іншими словами, чим більша тривалість дисциплінарного провадження, тим сильнішим стає аргумент на користь певного пом’якшення виду чи міри дисциплінарного стягнення, окрім випадків, коли для призначення найбільш суворих стягнень існують дійсно надзвичайно вагомі причини.

Олександр Банасько зупинився й на проблематиці застосування в дисциплінарному провадженні інституту пріоритетності розгляду скарги на суддю під час розгляду його заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням, який не має перетворюватися на механізм посягання на незалежність суддів.

«Цілком очевидною є необхідність впорядкування та вдосконалення законодавчого регулювання складів дисциплінарних проступків, а також необхідність запровадження конструкції прийняття Великою Палатою Верховного Суду остаточного рішення по суті дисциплінарної скарги, оскільки лише визнання попереднього рішення ВРП незаконним не є достатнім для забезпечення міжнародних стандартів судочинства», – зазначив Олександр Банасько.

Суддя Великої Палати ВС Олег Кривенда наголосив на необхідності точної та вмотивованої кваліфікації дисциплінарних проступків, а також обов’язковості застосування стандартів Європейської конвенції з прав людини у дисциплінарних провадженнях щодо суддів.

Він також торкнувся питання, чи має вчинення суддею кримінального правопорушення трактуватися як істотний дисциплінарний поступок.

«Підставою для звільненні судді є набрання вироком законної сили, якщо він вчинив кримінальне правопорушення. Саме по собі вчинення суддею кримінального правопорушення без набрання вироком сили ще не свідчить, що особа є винуватою, бо може бути виправдувальний вирок і закриття справи з реабілітуючих підстав», – сказав суддя.

Олег Кривенда також поділився думкою щодо подвійного громадянства суддів: «Позаяк законодавство недосконале, то практику формуємо ми. Саме по собі бажання судді змінити громадянство не є дисциплінарним проступком, але суддя повинен про це заявити. Повинен задекларувати, що виходить при цьому з громадянства України, і це буде конституційною підставою для припинення повноважень. Але якщо суддя отримує громадянство іншої держави, при цьому здійснює правосуддя в Україні, то приховування такого факту може свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку», – зауважив суддя Великої Палати.

Учасники заходу дійшли згоди, що проблема правильної кваліфікації дисциплінарних проступків і чіткості законодавчих підстав притягнення до відповідальності потребує як інституційної узгодженості між ВРП та Верховним Судом, так і можливого законодавчого вдосконалення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.