Перебування за 6500 метрів від кордону саме по собі не доводить спробу його перетину — суд
Болградський районний суд Одеської області розглянув справу № 497/757/26 про притягнення громадянина до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 КУпАП за нібито спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. За результатами розгляду суд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення і закрив провадження у справі.
Обставини справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним інспектором прикордонної служби 20 березня 2026 року, громадянина було виявлено на автодорозі між селами Кальчева та Кубей на відстані 6500 метрів від державного кордону України на напрямку до Республіки Молдова. У протоколі зазначалося, що він здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги Закону «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 204-1 КУпАП.
Особа, щодо якої був складений протокол, заперечила факт вчинення правопорушення. Вона пояснила, що того дня рухалася автомобілем додому до села, де постійно проживає та зареєстрована. За її словами, прикордонники зупинили транспортний засіб, після чого її було доставлено до підрозділу прикордонної служби для складання протоколу, а згодом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для перевірки документів. Після підтвердження наявності бронювання від мобілізації особу відпустили.
У своїх поясненнях громадянин наголошував, що був зупинений за 6500 метрів від державного кордону, не мав наміру його перетинати, постійно проживає та працює в Одеській області, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би об’єктивно свідчив про спробу незаконного перетину кордону. Також він звернув увагу на те, що у фабулі протоколу неправильно зазначено його прізвище.
Захисник підтримав цю позицію та зазначив, що його клієнт був офіційно працевлаштований на підприємстві критичної інфраструктури, мав чинні документи про бронювання, не перебував у розшуку та регулярно пересувався зазначеним маршрутом у зв’язку з роботою.
Що вирішив суд
Суд нагадав, що відповідно до статей 245 та 280 КУпАП під час розгляду справи необхідно всебічно, повно та об’єктивно з’ясувати обставини правопорушення, встановити факт його вчинення, наявність вини особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звернув увагу, що адміністративна відповідальність за частиною першою статті 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску чи без належних документів. Для притягнення особи до відповідальності необхідною є наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема об’єктивної сторони та вини.
Аналізуючи зміст протоколу, суд зазначив, що формулювання обвинувачення не містить конкретних відомостей про те, яким чином рухалася особа, що свідчило про її рух саме у напрямку державного кордону та чим підтверджується мета незаконного його перетину.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи були долучені сам протокол, рапорти працівників прикордонної служби, схема виявлення правопорушення та фотознімки. Водночас суд зазначив, що особи, які склали рапорти, є заінтересованими у вирішенні питання про притягнення особи до відповідальності, а складені ними рапорти є службовими документами і не є доказами підтвердження винуватості особи. Крім того, на схемі виявлення правопорушення взагалі була відсутня лінія державного кордону України.
Суд констатував, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що особа безпосередньо намагалася незаконно перетнути державний кордон. Не було надано протоколу затримання, протоколу особистого огляду, пояснень свідків чи інших доказів, які б підтверджували факт підготовки до перетину кордону або намір його здійснити.
Окремо суд звернув увагу на те, що у фабулі протоколу було неправильно зазначено прізвище особи, щодо якої складено матеріали. На думку суду, така помилка свідчить про недопустимість протоколу як доказу.
Суд також проаналізував положення постанови Кабінету Міністрів №1147 від 27 липня 1998 року про прикордонний режим. Було зазначено, що вздовж державного кордону встановлюється прикордонна смуга завширшки 5 кілометрів, а для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд можуть виділятися земельні ділянки шириною від 3 до 50 метрів, у межах яких діє спеціальний режим.
Суд зауважив, що саме перебування особи у безпосередній близькості до державного кордону може бути однією з обставин, які свідчать про можливий намір його перетнути, однак навіть у такому випадку необхідно доводити наявність умислу відповідними доказами. Суд зазначив, що особа перебувала на відстані 6500 метрів від лінії державного кордону, а тому не знаходилася в межах прикордонної смуги, де діє спеціальний прикордонний режим.
Окремо суд наголосив, що перебування особи на відстані 6500 метрів від лінії державного кордону не є спробою його перетину, оскільки від безпосереднього перетину кордону її відділяли ще 6500 метрів.
Крім того, суд звернув увагу, що уповноважена особа не з’ясувала та не відобразила в протоколі, чи мав громадянин будь-які предмети або засоби, які могли б свідчити про підготовку до незаконного перетину державного кордону, зокрема інструменти для подолання інженерних загороджень, наплічник з речами, документи чи інші предмети.
Посилаючись на статтю 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 та практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», суд наголосив, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд не вправі самостійно виправляти недоліки обвинувачення або шукати докази винуватості особи.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що матеріали не підтверджують наявності в діях громадянина об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП. Суд дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують наявності в діях особи об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, а вина не доведена належними та допустимими доказами. У зв'язку з цим суд констатував відсутність як події, так і складу адміністративного правопорушення.
У зв’язку з цим провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
