Позивач стверджував, що перебував у фактичних шлюбних відносинах із матір’ю дитини, яка під час народження була одружена з іншим чоловіком. У свідоцтві про народження як батька записали колишнього чоловіка матері. Чоловік просив суд встановити його батьківство.
Суд першої інстанції визнав, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували його батьківство. Основний доказ — звіт про генетичне дослідження з польської лабораторії «test DNK» — не відповідав вимогам ЦПК України.
Не погодившись з таким рішенням чоловік оскаржив його в апеляційному порядку, повідомив Херсонський апеляційний суд.
Що вирішив апеляційний суд у справі 766/3263/24
Судом встановлено, що спір у даній справі виник з приводу батьківства відносно дитини, яка народилась в Республіці Польща.
Відповідно до статті 28 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII (3941-12) від 4 лютого 1994 року встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене. З огляду на положення Договору про правову допомогу, даний спір підлягає розгляду за законодавством України, оскільки мати дитини є громадянкою України та визнання походження дитини має бути здійснене на території України, з урахуванням положень цього Договору.
На підтвердження позовних вимог позивач надав копію звіту про дослідження, виданого лабораторією досліджень ДНК ТОВ «test DNK» м. Катовіце, Республіка Польща, із перекладом з польської мови на українську із нотаріальним посвідченням справжності підпису перекладача.
Колегія суддів дійшла висновку, що наданий звіт про генетичне дослідження не відповідає вимогам, оскільки не засвідчений в установленому порядку відповідним органом (відсутня печатка), а також не містить відомостей про те, що особа, яка його склала, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що його підготовлено для надання до суду, що з урахуванням підстав, зазначених судом першої інстанції, ставить під сумнів його достовірність, а отже обґрунтовано відхилено судом.
Долучені до позовної заяви копії фотокарток суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, навівши мотиви, з якими погодився апеляційний суд, оскільки вони навіть не ідентифікують особу відповідачки і малолітньої дитини, не відповідають вимогам належності доказів, а саме: доведення факту спільного проживання позивача і відповідачки, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.
Інших беззаперечних доказів, які б дали змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем не було надано.
За результатами апеляційного розгляду, скарга залишена без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області залишено без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.