Верховний Суд: порушення умов приймання товару позбавляє покупця права на штрафні санкції навіть у разі спору щодо якості
Дії відповідача свідчать про належне та добросовісне виконання зобов’язань, оскільки саме позивач порушив договірний порядок приймання товару та принцип добросовісності, безпідставно відмовившись від прийняття товару, отже підстави для застосування до відповідача відповідальності відсутні. З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 903/212/25, погодився Верховний Суд.
Товариство з обмеженою відповідальністю_1 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю_2 про стягнення пені та штрафів за порушення строків поставки товару та односторонню необґрунтовану відмову відповідача від виконання зобов`язань за договором.
Господарський суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд дійшов висновку, що акти вхідного контролю та невідповідності за якістю складені позивачем з порушенням умов договору та порядку приймання товарно-матеріальних цінностей, а тому не є належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару належної якості. Суд встановив, що товар двічі вивозився відповідачем зі складу позивача та вважався непоставленим у межах строку поставки. З урахуванням відсутності товару для експертизи, пояснень відповідача та його односторонньої відмови від договору, суд визнав більш вірогідною обставину про невідповідність товару за вагою згідно договору. Оскільки відповідач допустив прострочення поставки та безпідставно відмовився від виконання договору, суд визнав правомірним нарахування пені та штрафу за відмову від договору, але відмовив у стягненні окремого штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.
Північно-західний апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Встановив, що позивач не надав належних і допустимих доказів порушення відповідачем строків поставки товару, відповідальність за яке передбачена договором, а також не довів наявності підстав для застосування відповідальності, визначеної договором, а саме, факту необґрунтованої односторонньої відмови відповідача від виконання договірних зобов’язань. Апеляційний суд зазначив, що відповідач двічі поставляв на адресу позивача товар (що не заперечується позивачем), який не був прийнятий позивачем з огляду на невідповідність його за вагою, без проведення будь-яких досліджень щодо відповідності отриманого товару саме за якістю, який в свою чергу відповідав за кількістю. Водночас відповідач, дотримуючись принципів добросовісності, своєчасно повідомив позивача про неможливість поставити на адресу позивача товар договору саме з огляду на неможливість одночасного збереження технічної відповідності за вагою та геометричних розмірах. На переконання суду, так дії відповідача в розрізі зворотніх дій позивача (оформлення вхідного контролю ТМЦ в односторонньому порядку без повідомлення відповідача) не можна розцінювати як відмову відповідача від виконання умов договору, у тому числі як необґрунтовану відмову. Суд, врахувавши самовільну відмову позивача від отримання товару та непроведення позивачем перевірки якості та будь-яких інших важливих характеристик товару в Порядку, узгодженому сторонами, виснував, що позивач порушив власний порядок приймання ТМЦ. Більше того, наголошує апеляційний суд, такі дії та порушення позивачем власного порядку суперечать визначенню «добросовісності сторін».
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про недоведеність позивачем факту порушення строків поставки та необґрунтованої односторонньої відмови відповідача від виконання зобов’язань за договором. Навпаки, постачальник діяв добросовісно: повідомив покупця про технічну неможливість поставки товару з одночасним дотриманням усіх технічних параметрів, а згодом відкликав заяву про односторонню відмову від договору, намагаючись врегулювати спір мирним шляхом. Верховний Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що саме дії позивача щодо самовільної відмови від прийняття товару, порушення власного Порядку (оформлення актів вхідного контролю ТМЦ в односторонньому порядку без повідомлення відповідача, не проведення перевірки якості та будь-яких інших важливих характеристик товару в узгодженому сторонами порядку) суперечать принципу добросовісності.
Разом з тим, Верховний Суд окремо зауважив, неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
Тобто, порушенням є не будь-яка відмінність у судових рішеннях, а лише неправильне застосування норми закону інакше, ніж це раніше роз’яснив Верховний Суд. Якщо ж норма права застосована правильно, то сама по собі різниця в результатах розгляду справ не означає, що правову позицію Верховного Суду було проігноровано
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2025 у справі 902/212/25 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
