За наявності договору між батьками суд не встановлює факт проживання дитини навіть для відстрочки від мобілізації — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу №307/4851/22, підтвердив: якщо між батьками вже укладено нотаріально посвідчений договір про проживання, виховання та утримання дитини, суд не має підстав повторно встановлювати відповідні факти в порядку окремого провадження. Такий договір є належною юридичною фіксацією обставин і виключає їх «дублювання» судовим рішенням, навіть якщо заявник мотивує звернення потребою отримати відстрочку від призову під час мобілізації.
Водночас Верховний Суд окремо наголосив: проживання дитини з одним із батьків і визначення цього у договорі саме по собі не означає «самостійного виховання» в розумінні законодавства про мобілізацію.
Обставини справи
Подружжя, яке має неповнолітнього сина, звернулося до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу та про встановлення факту, що місце проживання, виховання та утримання дитини визначено з батьком на підставі нотаріально посвідченого договору між батьками.
Шлюбні відносини фактично припинилися наприкінці 2021 року. У грудні 2022 року батьки уклали нотаріально посвідчений договір «Про проживання, виховання та утримання дитини», яким погодили, що син проживатиме з батьком, а мати – окремо, з визначенням порядку здійснення нею батьківських прав.
Заявник (батько дитини) наполягав, що встановлення відповідного факту судом необхідне, зокрема, для можливого отримання в майбутньому відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд першої інстанції розірвав шлюб, однак відмовив у встановленні юридичного факту проживання та виховання дитини з батьком. Апеляційний суд погодився з таким висновком. Батько оскаржив ці рішення в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
КЦС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив правомірність рішень попередніх інстанцій, виходячи з таких ключових висновків.
1. Межі окремого провадження
ВС нагадав, що в порядку окремого провадження можуть встановлюватися лише ті юридичні факти, щодо яких:
- вони безпосередньо породжують юридичні наслідки;
- закон не передбачає іншого порядку їх встановлення;
- відсутня можливість підтвердити факт іншим належним способом;
- встановлення факту не пов’язане з вирішенням спору про право.
2. Нотаріальний договір як належна юридична фіксація
У цій справі факт проживання, виховання та утримання дитини вже був зафіксований у нотаріально посвідченому договорі між батьками. Такий договір укладено на підставі норм Сімейного кодексу України, які дозволяють батькам за взаємною згодою визначати місце проживання дитини та порядок реалізації батьківських прав.
Отже, повторне встановлення цих самих обставин судом означало б дублювання вже встановленого факту, що прямо суперечить частині другій статті 315 ЦПК України.
3. Мета отримання відстрочки від мобілізації
Доводи заявника про необхідність судового рішення для майбутнього отримання відстрочки від призову Верховний Суд визнав юридично неспроможними. Сам по собі намір скористатися певною пільгою чи гарантією не створює підстав для встановлення юридичного факту в окремому провадженні, якщо цей факт уже належним чином зафіксований.
Також Верховний Суд підкреслив:
проживання дитини з батьком і визначення цього у договорі не тотожне «самостійному вихованню»;
укладений між батьками договір підтверджує виконання обов’язків обома батьками, а не виключне чи одноосібне виховання дитини одним із них.
Постанова у справі № 307/4851/22 є остаточною, набрала законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
