Солдат півтора року був у СЗЧ — суд на Чернігівщині призначив мобілізованому 5 років ув’язнення

Солдат, який самовільно залишив місце служби та не повертався до військової частини понад рік, отримав реальний строк ув’язнення. Йдеться про військовослужбовця, мобілізованого під час воєнного стану.

Бобровицький районний суд Чернігівської області визнав його винним у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України) та призначив покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

Обставини справи №729/2025/25

За матеріалами провадження, солдат, мобілізований на військову службу в особливий період до військової частини, 29 червня 2024 року близько 21:00 самовільно залишив місце служби в районі населеного пункту Клавдієве-Тарасове Київської області.

Як встановив суд, військовослужбовець діяв умисно, без поважних причин і без дозволу командування, маючи на меті тимчасово ухилитися від проходження служби. Після залишення частини він проводив час на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення, хоча мав реальну можливість це зробити.

До розташування військової частини він не повертався понад рік. 17 грудня 2025 року його затримали в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України працівники поліції Чернігівської області.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину, підтвердив обставини самовільного залишення служби та пояснив свої дії особистими обставинами. Він просив суворо його не карати, зазначивши, що зробив висновки та планує продовжити військову службу.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України — самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно зі ст. 12 КК України, цей злочин належить до категорії тяжких.

Оскільки обвинувачений повністю визнав вину, а сторони не оспорювали фактичні обставини, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у частині неоспорюваних обставин і обмежився їх правовою оцінкою та характеристикою особи.

При визначенні міри покарання суд врахував: ступінь тяжкості злочину; тривалість самовільної відсутності (понад рік); відсутність обтяжуючих обставин; наявність пом’якшуючої обставини — щире каяття (ст. 66 КК України); дані про особу обвинуваченого (посередня характеристика за місцем проживання і служби, відсутність обліку у психіатра та нарколога); визнання вини та заявлену готовність до виправлення.

Суд окремо зазначив, що підстав для застосування ст. 69 КК України (призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції) або ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) не встановлено.

Рішення суду

Суд визнав військовослужбовця винним та призначив покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахуватиметься з моменту затримання — з 17 грудня 2025 року. Попереднє ув’язнення зараховано в строк покарання з розрахунку день за день відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів через суд першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.