Виявлення продуктів пострілу не підтверджує здійснення стрілянини в інкримінований час — Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду здійснив перегляд кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на судові рішення, якими особу було виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України.

Предметом касаційного розгляду стало питання наявності у діях обвинуваченого ознак хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що, за версією сторони обвинувачення, супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

Суть справи № 404/7814/15-к

За версією сторони обвинувачення, фігурант, перебуваючи на вулиці Миру біля будинку № 27 у місті Кіровограді, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співіснування і нормами моралі, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, дістав із чохла помпову гладкоствольну рушницю «TARGET Shotgun», яка згідно з висновком експерта № 195 є багатоцільовою гладкоствольною вогнепальною зброєю — одноствольною помповою багатозарядною рушницею моделі «Х7». Після цього він зарядив рушницю чотирма набоями та, продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на грубе порушення громадського порядку, здійснив чотири постріли у бік житлового сектору.

Один із пострілів влучив у домоволодіння, біля якого перебував його власник.

Дії обвинуваченого органом досудового розслідування були кваліфіковані за частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.

Прокурор у касаційній скарзі посилався на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На його переконання, суд першої інстанції, виправдовуючи обвинуваченого, не навів належного обґрунтування відхилення доказів сторони обвинувачення, якими, на думку прокурора, підтверджувалася вина особи.

Прокурор стверджував, що сукупність досліджених доказів, у тому числі показання потерпілого та свідків, речові докази, а також висновки експертів, підтверджують факт здійснення обвинуваченим безладної стрілянини на території населеного пункту поблизу житлових будинків і людей, що свідчить про наявність у його діях ознак грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та особливої зухвалості. Також прокурор зазначав, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів та належним чином не мотивував своє рішення.

Рішення судів попередніх інстанцій

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда обвинуваченого виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що саме обвинувачений здійснив постріли у бік житлового сектору з мотивів явної неповаги до суспільства. Суд встановив, що відсутні прямі докази, які безпосередньо вказують на здійснення обвинуваченим чотирьох пострілів за обставин, викладених в обвинувальному акті. Показання очевидців події свідчили про те, що постріл із рушниці здійснювала інша особа.

Щодо висновку експерта № 737, яким на змивах із рук та одязі обвинуваченого було виявлено нітрат-іони та дифеніламін, суди зазначили, що відповідно до показань експерта ці речовини можуть зберігатися на одязі та руках тривалий час — не менше доби, а за певних умов і до тижня. Наявність дифеніламіну не є беззаперечним доказом здійснення пострілу саме в інкримінований час, оскільки обвинувачений пояснив, що здійснював постріли з рушниці раніше того ж дня в іншому місці. Суд визнав такі пояснення логічними та послідовними, а висновок експерта — таким, що не підтверджує однозначно факт здійснення пострілів за обставин, викладених в обвинуваченні.

Крім того, суд першої інстанції, проаналізувавши показання потерпілого та свідків, матеріали огляду місця події, протокол слідчого експерименту і висновки експертів, дійшов висновку, що в межах часу, зазначеного в обвинуваченні, фактично було здійснено один постріл. Виявлені пошкодження та знайдені на місці події гільза і контейнер свідчили саме про один постріл.

Апеляційний суд, переглянувши вирок за скаргою прокурора, погодився з висновками суду першої інстанції, визнав їх законними та обґрунтованими, залишив вирок без змін. Суд апеляційної інстанції мотивував відмову в повторному дослідженні доказів відсутністю підстав, передбачених частиною третьою статті 404 Кримінального процесуального кодексу України, зазначивши, що доводи прокурора зводяться до незгоди з оцінкою доказів.

Позиції та висновки Верховного Суду

Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і не має права досліджувати докази чи встановлювати нові обставини.

Суд касаційної інстанції визнав доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Верховний Суд навів положення статті 370 Кримінального процесуального кодексу України щодо вимог до судового рішення, а також частини другої статті 17 цього Кодексу, відповідно до якої особа підлягає виправданню, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом. Суд наголосив, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини та бути єдиною, яка логічно випливає з досліджених доказів.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах провадження відсутні беззаперечні докази здійснення обвинуваченим пострілів за обставин, викладених у обвинувальному акті, а також не доведено наявність ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін складу злочину, передбаченого статтею 296 Кримінального кодексу України.»

Суд детально роз’яснив зміст об’єкта посягання при хуліганстві, поняття громадського порядку, ознаки особливої зухвалості, застосування вогнепальної зброї як кваліфікуючої ознаки та обов’язковість встановлення мотиву явної неповаги до суспільства. Верховний Суд підкреслив, що за відсутності такого мотиву сам по собі факт вчинення протиправних дій у громадському місці не утворює складу хуліганства.

Оцінивши встановлені судами обставини, Верховний Суд погодився, що доведеними є лише дії, пов’язані з діставанням та заряджанням рушниці, щодо яких стороною обвинувачення не доведено, що вони супроводжувалися насильством, спричинили тілесні ушкодження або створювали реальну загрозу життю чи здоров’ю громадян

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 438 Кримінального процесуального кодексу України, для скасування або зміни судових рішень, залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду — без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.