Доведення офшорного статусу контрагента — постанова КАС ВС
Приватне підприємство звернулося до адміністративного суду з позовом до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами перевірки. Податковий орган уважав, що підприємство порушило пункт 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, включивши до складу витрат 100 % вартості товарів, придбаних у контрагентів-нерезидентів, які, на думку органу, мали офшорний статус через розташування їх засновників в офшорних зонах, що, відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, обмежує включення витрат до 85 % їх вартості. На цій підставі орган донарахував податок на прибуток та застосував штрафні санкції.
Платник стверджував, що контрагенти-нерезиденти, зареєстровані у Великій Британії, не мають офшорного статусу, оскільки розташовані в державі, яка не входить до переліку офшорних зон, визначених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №143-р. Наголошував, що перебування засновників контрагентів у державах, віднесених до офшорних зон (Британські Віргінські Острови, Беліз), не свідчить про офшорний статус самих юридичних осіб.
Відповідно, підприємство правомірно включило до складу витрат 100 % вартості імпортованих товарів.
Ключовим питанням спору є доведення податковим органом офшорного статусу контрагентів-нерезидентів для обмеження витрат до 85 % їх вартості.
Верховний Суд закцентував, що розташування засновників контрагентів в офшорних зонах не є підставою для визнання самих юридичних осіб такими, що мають офшорний статус.
Відповідно до пункту 161.3 статті 161 Податкового кодексу України, нерезидент має офшорний статус, якщо розташований на території офшорної зони, визначеної нормативними актами.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доведення обставини офшорного статусу контрагента покладається на контрольний орган.
У цій справі орган не надав належних доказів розташування контрагентів позивача в офшорних зонах і не встановив їх фактичне місце розташування під час перевірки. Матеріали справи, включаючи контракти, рахунки-проформи, вантажно-митні декларації та акти виконаних робіт, підтверджують, що контрагенти зареєстровані у Великобританії, яка не входить до переліку офшорних зон.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність переконливих доказів порушення з боку платника свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення, оскільки сумніви у правомірності дій платника податків не можуть трактуватися на користь податкового органу.
Детальніше з текстом постанови КАС ВС у справі № 805/4691/16-а можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
