Верховний Суд роз’яснив критерії відмежування провокації від контролю за вчиненням злочину
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу сторони захисту у кримінальному провадженні щодо особи, засудженої за вимагання в особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України.
Предметом касаційного перегляду були судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими особу визнано винною та призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суть справи № 638/4950/23
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2010 року було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Бархан», учасником якого первісно була одна особа із часткою статутного капіталу 100 відсотків. Станом на 29 липня 2021 року учасниками товариства значилися дві особи, а керівником залишалася попередня особа.
Не пізніше 2 грудня 2021 року засудженому стало відомо про здійснення Харківським районним судом Харківської області розгляду кримінального провадження, зокрема щодо керівника вказаного товариства, якому інкримінувалися тяжкі та особливо тяжкі злочини. Після цього у засудженого виник умисел на одержання грошових коштів шляхом вимагання під загрозою застосування насильства та обмеження прав і законних інтересів потерпілого.
2 грудня 2021 року в місті Харкові засуджений, пересуваючись автомобілем, заблокував автомобіль потерпілого та, перебуваючи в салоні останнього, висловив вимогу про передачу 250 000 доларів США. При цьому він погрожував вжити заходів з метою призначення потерпілому покарання у виді позбавлення волі за результатами судового розгляду іншого кримінального провадження, а також фактично залякував можливими наслідками для життя і свободи потерпілого.
10 грудня 2021 року засуджений знову зустрівся з потерпілим біля адміністративної будівлі в місті Харкові та повторив вимогу щодо передачі грошових коштів у сумі 250 000 доларів США, супроводжуючи її погрозами впливу на хід кримінального провадження та пошкодження майна потерпілого.
13 січня 2022 року засуджений знову блокував автомобіль потерпілого та, у грубій формі повторно висловив вимогу про передачу коштів, погрожуючи застосуванням фізичного насильства та імітуючи спроби його застосування. Він визначив кінцевий строк передачі коштів до кінця січня 2022 року, погрожуючи сприяти взяттю потерпілого під варту.
15 січня 2022 року засуджений зустрівся з іншим учасником товариства та повідомив про свої вимоги, наполягаючи на передачі частини суми у розмірі 150 000 доларів США у визначений ним строк.
17 січня 2022 року в ресторані в місті Харкові засуджений отримав від потерпілого 50 000 доларів США та імітаційні засоби на суму 100 000 доларів США. Грошові кошти були добровільно надані потерпілим у межах проведення контролю за вчиненням злочину. Після отримання пакунка засудженого було затримано. Судами встановлено, що засуджений висунув вимогу про передачу 250 000 доларів США, що становить особливо великий розмір, та фактично отримав 50 000 доларів США в межах контролю за вчиненням злочину.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна. Також вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших процесуальних заходів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду вирок змінено в частині призначеного покарання. Апеляційний суд пом’якшив покарання до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. В іншій частині вирок залишено без змін.
Позиції та висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права і не уповноважений переоцінювати докази або встановлювати нові фактичні обставини.
Підставами для скасування або зміни судового рішення є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості особи у вчиненні вимагання в особливо великих розмірах. Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили докази безпосередньо, надали їм оцінку відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України.
Доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій та необхідності перекваліфікації на частину першу статті 189 Кримінального кодексу України були визнані необґрунтованими. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що засуджений усвідомлював протиправність своїх дій, висловлював погрози, які потерпілий сприймав як реальні, та отримав грошові кошти.
Щодо доводів про провокацію злочину Верховний Суд підтримав позицію апеляційної інстанції про відсутність ознак такої провокації, оскільки правоохоронні органи діяли на підставі заяви потерпілого про вимагання, а контроль за вчиненням злочину здійснювався за наявності достатньої інформації про вже сформований злочинний намір.
Стосовно відсутності у матеріалах провадження ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій Суд зазначив, що сторона захисту була обізнана з цією обставиною під час відкриття матеріалів, однак не ініціювала питання про їх витребування. Під час касаційного розгляду надано документи, які підтверджують постановлення відповідних ухвал та їх подальше знищення у зв’язку із запровадженням воєнного стану та загрозою захоплення матеріальних носіїв секретної інформації. Верховний Суд визнав ці обставини такими, що узгоджуються з практикою Суду.
Доводи щодо необхідності наявності у залучених осіб допуску до державної таємниці, а також щодо недопиту окремого свідка були відхилені як безпідставні та спростовані матеріалами провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу сторони захисту — без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
