Дисциплінарне питання щодо адвоката та перегляд справи за його участю — на що вказав ВС
У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України. У касаційній скарзі прокурор вказував, що апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист, належним чином не розглянув його клопотання про заміну захисника, який здійснював захист за призначенням, на іншого захисника за рахунок держави та продовжив розгляд кримінального провадження за участю захисника, щодо компетентності якого обвинувачений висловив сумнів і недовіру.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження. Проте під час розгляду кримінального провадження стосовно обвинуваченого суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Обвинувачений у судовому засіданні в апеляційному суді (відповідно до журналу та аудіозапису цього судового засідання) заявив клопотання про відмову від захисника, мотивуючи його сумнівами щодо компетентності останнього. Незважаючи на висловлені обвинуваченим доводи та заявлену захиснику недовіру, апеляційний суд продовжив судовий розгляд за участю вказаного захисника, не надавши належної оцінки таким доводам та не перевіривши їх обґрунтованості.
При цьому з матеріалів справи видно, що сумніви обвинуваченого щодо належного здійснення захисту не були безпідставними, оскільки місцевий суд порушив питання про відповідальність адвоката перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у зв’язку з неналежною процесуальною поведінкою під час виконання своїх професійних обов’язків адвоката в цьому кримінальному провадженні, у тому числі коли обвинувачений перебував під вартою. Зазначене вимагало від суду апеляційної інстанції особливої ретельності під час вирішення цього питання, чого зроблено не було.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 54, статей 22 та 412 КПК України, які призвели до обмеження права засудженого на захист.
Постанова ККС ВС від 20 січня 2026 року у справі № 390/26/23 (провадження № 51-3674км25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
