Верховний Суд уточнив підхід до застосування перехідних положень ЦПК щодо строків апеляційного оскарження
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі щодо визнання права власності на спадкове майно. Предметом перегляду стало питання дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження та правильності їх застосування апеляційним судом.
Суть справи та рішення судів
Суть справи № 341/658/13-ц полягає у тому, що у березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Старомартинівської сільської ради Галицького району про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті його тітки відкрилася спадщина, до складу якої входять житловий будинок та господарські споруди. За життя спадкодавиця склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно позивачу.
Позивач зазначав, що є єдиним спадкоємцем за заповітом, однак не може оформити спадкові права у зв’язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів, у зв’язку з чим просив суд визнати за ним право власності на відповідне майно.
Рішенням суду першої інстанції від 9 квітня 2013 року позов задоволено, за позивачем визнано право власності на спадкове нерухоме майно. У листопаді 2025 року особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення її прав та інтересів зазначеним рішенням.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху, вказавши на необхідність обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання відповідних доказів. Після подання заяв про усунення недоліків апеляційний суд визнав наведені підстави неповажними, продовжив строк для їх усунення, а в подальшому відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходячи з того, що апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку та заявник не навів належних підстав для його поновлення.
У касаційній скарзі заявник зазначав про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема щодо визначення процесуального закону, який підлягає застосуванню при обчисленні строку на апеляційне оскарження, наполягаючи на застосуванні норм, чинних на момент подання апеляційної скарги.
Позиції та висновки Верховного Суду
Верховний Суд виходив з того, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства та має здійснюватися з дотриманням принципу верховенства права і правової визначеності.
Суд зазначив, що процесуальні норми спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та передбачуваності судових процедур, а їх застосування повинно бути послідовним і зрозумілим для учасників процесу.
При цьому Суд врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процесуальні строки слугують забезпеченню належного здійснення правосуддя та принципу правової визначеності, а їх застосування має бути передбачуваним і послідовним.
Суд касаційної інстанції наголосив, що відповідно до пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені до набрання чинності новою редакцією Кодексу, можуть бути оскаржені протягом строків, що діяли на момент їх ухвалення, однак розгляд таких скарг здійснюється за правилами, чинними на момент їх подання. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду.
Водночас встановлено, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху, застосував положення щодо тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, передбаченого чинною редакцією ЦПК України, однак у подальшому змінив правову позицію та застосував десятиденний строк, який діяв на момент ухвалення рішення суду першої інстанції.
Така непослідовність у визначенні процесуального строку, на думку Верховного Суду, призвела до виникнення стану правової невизначеності для заявника.
За таких обставин Верховний Суд наголосив, що саме оцінка поважності причин пропуску строку з урахуванням моменту, коли особа дізналася про рішення, є визначальною для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, у зв’язку з чим підлягало дослідженню питання поважності причин пропуску строку з урахуванням моменту, коли така особа дізналася або повинна була дізнатися про наявність судового рішення.
Верховний Суд зазначив, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак з часу, коли заявник дізнався про судове рішення, до подання скарги минуло менше тридцяти днів, що має значення для оцінки поважності причин пропуску такого строку.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та обмеження права на апеляційне оскарження.
У зв’язку з цим Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її ухвалення та є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
