Оскарження розпоряджень ОВА та містобудівних умов: до якої юрисдикції належить спір — висновок ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу позивача на судові рішення попередніх інстанцій, якими частково закрито провадження у справі. Предметом перегляду було визначення належної юрисдикції спору щодо оскарження розпоряджень органу виконавчої влади та містобудівних умов.

Суть справи № 308/13866/23

Позивач звернувся до суду з вимогами до Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, державного підприємства «ДоброБуд» та товариства з обмеженою відповідальністю «Домінус Старк» про визнання протиправними та скасування розпоряджень щодо відведення земельної ділянки, припинення права постійного користування цією ділянкою, припинення права забудови (суперфіцію), а також скасування містобудівних умов і обмежень.

Позов обґрунтовано тим, що прийняті розпорядження та видані на їх підставі містобудівні умови порушують право позивача на безпечне довкілля, приватне життя та належні умови проживання, гарантовані, зокрема, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач зазначав про невідповідність зміни цільового призначення земельної ділянки положенням генерального плану міста Ужгорода, відсутність належної містобудівної документації на момент прийняття відповідних рішень, порушення процедури громадських обговорень, а також недотримання вимог земельного та містобудівного законодавства.

Зокрема, йшлося про передачу земельної ділянки у постійне користування державному підприємству зі зміною цільового призначення, подальшу зміну такого призначення для будівництва багатоквартирних житлових будинків, а також надання права забудови суб’єкту господарювання за результатами аукціону та видачу містобудівних умов для реалізації відповідного будівництва.

Передумовою спору був поділ земельної ділянки державної власності площею 1,73 га на дві ділянки, зокрема на ділянку площею 1,1250 га з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600.

Розпорядженням голови Закарпатської ОВА від 07 вересня 2022 року № 531 ДП «ДоброБуд» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у постійне користування зі зміною цільового призначення для колективного житлового будівництва (код 02.02).

Розпорядженням від 23 вересня 2022 року № 593 зазначену земельну ділянку передано ДП «ДоброБуд» у постійне користування із цільовим призначенням для колективного житлового будівництва.

Після затвердження 30 березня 2023 року детального плану території, яким функціональне призначення цієї території визначено як багатоповерхову житлову забудову Ж-3, розпорядженням від 31 березня 2023 року № 314 надано дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки з коду 02.02 на код 02.03 — для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Розпорядженням від 05 квітня 2023 року № 335 відповідний проєкт землеустрою затверджено, після чого за результатами аукціону право забудови одержало ТОВ «Домінус Старк», а 22 червня 2023 року наказом № 82-М видано містобудівні умови та обмеження для проєктування об’єкта будівництва.

Позивач вважав, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки прийняті з порушенням норм Земельного кодексу України, законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», «Про охорону земель», а також із перевищенням повноважень органом виконавчої влади. Водночас він наголошував, що звертається до суду з метою захисту особистих немайнових прав, а не в межах публічно-правових відносин.

Рішення судів попередніх інстанцій

Суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування розпоряджень органу виконавчої влади, а також скасування містобудівних умов і обмежень, дійшовши висновку, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються оскарження владних управлінських рішень та не мають приватноправового характеру.

В іншій частині позовних вимог, що стосуються припинення права постійного користування земельною ділянкою та права забудови, розгляд справи було продовжено. Окремою ухвалою суд скасував заходи забезпечення позову в частині заборони ТОВ «Домінус Старк» виконувати підготовчі та будівельні роботи на спірній земельній ділянці та зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 260/8523/23.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив відповідні судові рішення без змін, зазначивши, що спір у частині оскарження рішень суб’єктів владних повноважень має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позиція та висновки Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суд також виходив із того, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, Верховний Суд діяв у межах доводів і вимог касаційної скарги відповідно до статті 400 ЦПК України та не переоцінював установлені судами фактичні обставини.

Суд зазначив, що юрисдикція судів визначається за сукупністю критеріїв, а саме з урахуванням суб’єктного складу правовідносин, предмета спору та характеру спірних правовідносин. Під час визначення предметної юрисдикції необхідно виходити із суті права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених вимог, а також юридичної природи спірних правовідносин.

Верховний Суд підкреслив, що приватноправові відносини характеризуються наявністю особистого майнового чи немайнового інтересу конкретного суб’єкта, тоді як публічно-правові спори виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктами владних повноважень управлінських функцій.

У цій справі позивач оскаржує розпорядження органу виконавчої влади та містобудівні умови з підстав порушення процедури їх прийняття та невідповідності вимогам законодавства. Такий спір стосується перевірки законності рішень суб’єкта владних повноважень, прийнятих при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій. 

Верховний Суд наголосив, що оскарження рішень суб’єкта владних повноважень з мотивів порушення процедури їх прийняття свідчить про публічно-правовий характер спору та зумовлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що зазначені вимоги мають публічно-правовий характер і підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає їх розгляд у межах цивільного процесу.

Доводи касаційної скарги про те, що позов спрямований на захист особистих немайнових прав, відхилені як необґрунтовані, оскільки фактично зміст позовних вимог зводиться до оскарження рішень суб’єкта владних повноважень з мотивів недотримання процедури їх прийняття.

Верховний Суд також врахував, що подібний спір (справа № 260/9623/23) за позовом іншої особи вже розглядався адміністративним судом, який відмовив у задоволенні позову.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для їх скасування, залишивши касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.