КАС ВС висловився щодо права суду покласти судові витрати на сторону, з вини якої виник спір

Положення частини другої статті 134 КАС України зобов’язують суд за результатами розгляду справи, у тому числі коли він закінчується закриттям провадження, провести розподіл витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами.

Ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. Проте указана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України. За відсутності спеціального алгоритму розподілу судових витрат у такому випадку суд має керуватися частиною восьмою статті 139 КАС України та принципом, за яким судові витрати покладаються на сторону, з вини якої виник спір 3 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 5 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, у справі № 751/4667/24 за позовом Особа_1 до тимчасово виконуючої обов’язки старшого інспектора Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка звернулася до суду з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 340,00 грн, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України (якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення). Суд також зобов’язав Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернути позивачці судовий збір у розмірі 605,60 грн та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивачки понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення судових витрат Департамент патрульної поліції подав касаційну скаргу.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, змінив рішення судів попередніх інстанцій у частині підстав розподілу судових витрат, пов’язаних із розглядом справи, виклавши їх у редакції власної постанови.

ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд звернув увагу, що частина друга статті 238 КАС України покладає на суд обов’язок вирішити питання про розподіл судових витрат у разі закриття провадження, однак не встановлює спеціального алгоритму їх розподілу саме у випадку виправлення порушення суб’єктом владних повноважень.

За відсутності прямого нормативного регулювання підлягає застосуванню частина восьма статті 139 КАС України, яка передбачає право суду покласти судові витрати на сторону, якщо спір виник унаслідок її неправильних дій. В такому випадку, суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Адміністративне стягнення було накладено внаслідок неналежної перевірки матеріалів автоматичної фіксації, зокрема невідповідності номерного знака транспортного засобу, що свідчить про неправильні дії відповідача при винесенні постанови. Саме ці дії стали причиною звернення позивачки до суду та виникнення витрат на правничу допомогу.

Суди попередніх інстанцій помилково визначили правову підставу для розподілу витрат, ототожнивши закриття провадження із задоволенням позову. Незважаючи на правильність висновку про наявність підстав для компенсації частини витрат, мотивування мало ґрунтуватися на частині восьмій статті 139 КАС України та принципі покладення витрат на сторону, з вини якої виник спір.

Детальніше з текстом постанови КАС ВС від 3 лютого 2026 року у справі № 751/4667/24 можна ознайомитися за посиланням. https://reyestr.court.gov.ua/Review/133764553

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.