Верховний Суд пояснив, коли необхідно врахувати думку дитини у спорах про місце проживання
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі щодо зміни місця проживання дитини та направив її на новий розгляд, звернувши увагу на необхідність врахування думки самої дитини.
Як випливає з матеріалів справи, батько звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітнього сина разом із ним. Свої вимоги він обґрунтовував тим, що мати не приділяє належної уваги дитині, не піклується про дитину, не проявляє турботи, не цікавиться успіхами дитини в школі, станом її здоров’я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.
За словами батька, син не проявляє бажання спілкуватися з матір’ю. Окрім того, батько має з сином чудовий психологічний контакт та прив’язаність один до одного.
Що вказали суди
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи тим, що з моменту ухвалення рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.09.2021 (справа № 753/2392/21), яким визначено місце проживання малолітнього сина разом з матір’ю, не змінилися обставини, що впливають на вирішення спору. Це судове рішення батько не виконує, його посилання під час нового провадження з таким же предметом спору на можливу зміну обставин не може бути підставою для уникнення виконання іншого остаточного рішення суду у попередній справі. Висновок від 26.01.2024 за результатами психологічного обстеження та психологічного консультативного супроводу дитини висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.
Верховний Суд не погодився з висновками судів, судові рішення скасував, справу передав на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Суд вказав, що з досягненням віку 10 років у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.
Не передбачено шаблонного підходу до розгляду справи за участю дитини, у кожному конкретному випадку суд має підходити розумно та брати до уваги особливості розвитку кожної дитини.
У цій справі позивач подав до суду першої інстанції клопотання про опитування дитини, у задоволенні якого судом відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, зокрема, посилався на те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про опитування дитини в судовому засіданні за участю дитячого психолога, яке також продублював його представник, однак вказане клопотання суд апеляційної інстанції не вирішував.
Суди не з'ясували можливість опитування та думки дитини у питанні визначення місця її проживання.
Постанова Верховного Суду у справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
