Чи можуть українські суди позбавити батьківських прав іноземця, який не проживає в Україні — висновок ВС
Верховний Суд підтвердив: українські суди не мають юрисдикції розглядати спори про позбавлення батьківських прав, якщо відповідач є іноземним громадянином і на момент відкриття провадження не проживає в Україні, а також відсутні інші підстави, передбачені законом. Водночас вимоги про стягнення аліментів можуть розглядатися українськими судами за окремими правилами міжнародної підсудності.
Обставини справи № 712/7235/17
Позивачка звернулася до суду з вимогами про позбавлення батька дитини батьківських прав та стягнення аліментів. Відповідач — громадянин Арабської Республіки Єгипет, з яким шлюб було розірвано у 2016 році.
За твердженням позивачки, після розірвання шлюбу батько не брав участі у вихованні дитини, не надавав матеріальної допомоги та не підтримував зв’язку із сином. Дитина проживала разом із матір’ю в Україні.
Суд першої інстанції у 2017 році задовольнив позов повністю: позбавив відповідача батьківських прав і стягнув аліменти.
Черкаський апеляційний суд у 2024 році переглянув справу та дійшов висновку, що провадження у частині позбавлення батьківських прав підлягає закриттю через відсутність юрисдикції українських судів. Водночас вимогу про аліменти було вирішено по суті — їх стягнення залишено.
Позивачка оскаржила це рішення в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками апеляційного суду.
Суд наголосив, що у справах з іноземним елементом першочерговим є встановлення міжнародної юрисдикції. Лише за її наявності може вирішуватися питання територіальної підсудності. За відсутності міжнародної юрисдикції визначення конкретного суду в Україні не має правового значення.
Верховний Суд підкреслив, що підсудність справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право». Апеляційний суд встановив, що на цей момент відповідач не проживав на території України, і цей висновок не був спростований.
Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає вичерпні випадки, коли українські суди можуть розглядати справи з іноземним елементом. У цій справі підстав для юрисдикції не встановлено. Зокрема, відсутні дані про місце проживання відповідача в Україні або інші юридичні прив’язки, які дозволяли б розгляд такого спору.
Окремо Суд звернув увагу, що між Україною та Арабською Республікою Єгипет відсутній міжнародний договір про правову допомогу у цивільних справах, а також що Єгипет не є учасником Гаазької конвенції 1996 року щодо батьківської відповідальності. Відтак застосуванню підлягає виключно національне законодавство.
За цих умов спір у частині позбавлення батьківських прав не підпадає під юрисдикцію судів України, що є підставою для закриття провадження.
Розмежування вимог: аліменти та батьківські права
Верховний Суд фактично підтвердив різний підхід до визначення юрисдикції залежно від характеру вимог.
У справах про стягнення аліментів юрисдикція може визначатися, зокрема, за місцем проживання позивача або дитини, що відповідає положенням статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Натомість спори про позбавлення батьківських прав стосуються особистого статусу відповідача і потребують наявності чітких підстав для юрисдикції, яких у цій справі не встановлено.
Що вирішив суд
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині закриття провадження щодо позбавлення батьківських прав — без змін.
Таким чином, провадження у цій частині остаточно закрите, а рішення про стягнення аліментів залишається чинним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
