Психолог оцінив моральну шкоду від агресії РФ у 140 млн грн: ВС наголосив, що розмір визначає суд

Питання визначення розміру моральної шкоди у справах проти держави-агресора залишається одним із найбільш чутливих і актуальних у судовій практиці. Водночас ключовим залишається баланс між реальним відшкодуванням страждань і недопущенням перетворення компенсації на інструмент необґрунтованого збагачення.

У постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 755/296/25 Верховний Суд розглянув питання про критерії визначення розміру такої компенсації та межі втручання касаційної інстанції у відповідну оцінку.

Обставини справи

Позивачі звернулися до суду з позовом до РФ в особі уряду РФ про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією.

Вони обґрунтовували позов пережитими подіями: обстрілами, руйнуванням житла, вимушеним переміщенням, проживанням у зоні бойових дій та глибокими психологічними наслідками, підтвердженими висновками психолога.

Ці події вкрай тяжко вплинули на психологічний стан позивачів, що проявляється у постійних панічних атаках, тривалому безсонні, нападах відчаю та апатії. Медикаментозне лікування наразі не дає очікуваного ефекту. Стан постійної тривожності та втрата концентрації свідчать про глибоку психотравму та виснаження психіки.

Вважають, що винною у вказаних стражданнях є РФ, яка вчинила збройну агресію проти України з метою геноциду українського народу.

Позивачі просили стягнути 40 000 000 грн моральної шкоди на користь однієї з них та 140 000 000 грн — на користь іншого позивача, посилаючись на тяжкість пережитих страждань і відповідні психологічні дослідження.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визначивши компенсацію у розмірі 1 000 000 грн та 1 500 000 грн відповідно. Апеляційний суд залишив це рішення без змін, вказавши на обґрунтованість визначеного розміру.

У касаційній скарзі представник позивачів наполягав на повному задоволенні позову, вказуючи на неправильне застосування норм права та неналежну оцінку доказів. Окремо наголошувалося, що висновки психолога є письмовими доказами, які підтверджують обґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди, а тому вона має бути стягнута у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Суд повідомив, що загальновідомою обставиною, тобто такою що не потребує доказування (частина третя статті 82 ЦПК України), є те, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Тож виходячи зі змісту цієї норми, яка закріплює колізійний принцип lex loci delicti (закон місця вчинення цивільного правопорушення (делікту)), питання відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам в результаті збройної агресії РФ проти України, повинно регулюватися правом України.

ВС вказав, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Водночас по своїй суті зобов’язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов’язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Суд наголосив, що позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв’язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

ВС також зробив акцент на тому, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Складність при визначенні компенсації моральної шкоди полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

ВС врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачам моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнали позивачі, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши, що визначений судами розмір компенсації моральної шкоди є обґрунтованим і відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

Сформована позиція закріплює загальний підхід, за яким розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи та принципів розумності, справедливості і співмірності та не зобов’язаний відповідати заявленим вимогам позивача.

Водночас ухвалене рішення фактично фіксує обов’язок держави-агресора відшкодувати завдану шкоду, що має значення в умовах відсутності добровільного виконання таких зобов’язань.

Ознайомитися з іншої важливою постановою, де ВС повідомив, що держава не несе відповідальності за зруйноване житло без доведення порушення позитивних обов’язків — можна за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.