Держава не несе відповідальності за зруйноване житло без доведення порушення позитивних обов’язків — позиція ВС
У справі № 757/27732/23-ц від 16 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання відповідальності держави Україна за шкоду, завдану внаслідок збройної агресії, у контексті виконання позитивних обов’язків щодо захисту права власності.
Ця категорія спорів є однією з ключових для сучасної судової практики, бо фактично зводяться до важливого питання: хто і в яких межах має відповідати за зруйноване майно — держава-агресор чи сама Україна.
Обставини справи
Позивачка є власницею житлового будинку, розташованого в місті Ірпінь. Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ця територія опинилася в зоні активних бойових дій та тимчасової окупації російськими військами, яка тривала до 2 квітня 2022 року.
У цей період будинок позивачки зазнав прямого влучання боєприпасу внаслідок артилерійського обстрілу. Як встановлено судами, після влучання виникла пожежа, яка повністю знищила житло. Зафіксовано, що будинок став непридатним для проживання та не підлягає відновленню.
Факт знищення нерухомості підтверджувався низкою офіційних документів, зокрема актом про знищення житла, довідкою органу місцевого самоврядування та актом про пожежу, складеним уповноваженими органами ДСНС.
Усі ці документи узгоджено свідчили, що руйнування будинку стало прямим наслідком бойових дій та обстрілів з боку збройних сил російської федерації.
Посилаючись на втрату житла та майна, а також на пережиті моральні страждання, позивачка звернулася до суду. Вона вважала, що шкода підлягає відшкодуванню як з боку держави-агресора, так і з боку держави Україна — через невиконання нею позитивного обов’язку щодо забезпечення та захисту права власності.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав доведеним факт завдання шкоди та причинно-наслідковий зв’язок між діями російської федерації та знищенням будинку, у зв’язку з чим задовольнив позов у цій частині.
Водночас у задоволенні вимог до держави Україна було відмовлено, оскільки суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на неї відповідальності за таких обставин.
Не погодившись із цим, позивачка подала касаційну скаргу, в якій наполягала саме на відповідальності держави Україна.
Позиція Верховного Суду
ВС нагадав, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з нормами ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (стаття 22 ЦК України).
Суд зазначив, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Держава має як негативні, так і позитивні обов’язки гарантувати ефективне використання прав, визначених Конвенцією, і порушення кожного з цих обов’язків є самостійною підставою відповідальності держави.
ВС вказав, що Кабінетом Міністрів України прийнято низку постанов щодо визначення шкоди, збору інформації про зруйноване майно та ліквідації наслідків збройної агресії.
Водночас визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики.
Суд зазначив, що 22 травня 2023 року набув чинності Закон України № 2923-IX, який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення нерухомого майна.
ВС підкреслив: «Отже, держава Україна взяла на себе позитивний обов’язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, пошкодження чи знищення майна через збройну агресію рф».
Натомість у цій справі позивачка не навела фактів, за яких можна було б стверджувати про порушення державою Україна позитивних обов`язків щодо забезпечення його права власності, а тому є правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, з якими погоджується Верховний Суд.
Також у позові відсутні відомості про те, що позивач зверталась до компетентних органів України задля отримання компенсації за зруйноване житло та отримала відмову і позовна заява не обґрунтована такими обставинами, а отже не доведено, що запроваджені наразі державою правові механізми є недієвими.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог до держави України через їх недоведеність та відсутність порушення позитивного обов’язку.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив відмову у стягненні шкоди з держави Україна.
Сформульована правова позиція полягає в тому, що відповідальність держави за шкоду, завдану внаслідок війни, не виникає автоматично. Для її покладення необхідно довести конкретне порушення позитивних обов’язків держави, зокрема неефективність або недоступність механізмів компенсації.
Це рішення закріплює підхід, за яким держава вважається такою, що виконує свої зобов’язання, якщо вона створила нормативну та інституційну систему відшкодування шкоди, а її неефективність не доведена належними доказами.
Варто нагадати, що «Судово-юридична газета» писала, що українців хочуть звільнити від судового збору у справах про зруйноване житло.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
