Банк не має права блокувати кошти понад суму арешту: Верховний Суд підтвердив відповідальність за порушення прав клієнта
У справі № 686/6223/23 від 27 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання правомірності дій банку під час виконання постанови державного виконавця про арешт коштів, а також обов’язку реагування на звернення клієнта.
Ці спори важливі для банківської практики, бо стосуються виконання рішень суду, договірних відносин і права людини користуватися своїми коштами. Позиція суду в таких справах визначає, як банки мають діяти під час виконання рішень і взаємодії з клієнтами.
Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з вимогами до банку про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Підставою спору стало те, що після винесення постанови державного виконавця про арешт коштів у межах 2 835,40 грн банк фактично заблокував доступ до всіх коштів позивачки, включаючи пенсійний рахунок і депозит.
Позивачка неодноразово зверталася до банку зі скаргами та запитами щодо розблокування рахунків і надання інформації, однак відповіді не отримувала або отримувала їх із порушенням строків.
Посилалася на те, що завідомо злочинне блокування усіх коштів на двох її рахунках, незаконне розірвання депозитного вкладу без попередження, як і ненадання їй інформації за її зверненнями в електронному режимі, надання неповної відповіді на її інформаційний запит є протиправними діями і бездіяльністю службових осіб банку.
Зазначена поведінка відповідача, на її думку, є усвідомленим знущанням над нею — особою похилого віку. Вона потерпала від таких зловмисних протиправних злодіянь, викликала невідкладну медичну допомогу, бо від постійного розуміння і відчуття масштабів порушення її прав у неї підвищується артеріальний тиск та стаються напади тахікардії, що є реальною небезпекою не тільки для її здоров’я, а й для її життя. Тривале знущання над її правами з боку службових осіб банку принижує її честь і гідність.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов: визнав неправомірними дії банку щодо блокування коштів і ненадання відповідей, а також стягнув 7 000 грн моральної шкоди. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Позивачка подала касаційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що суди безпідставно не зобов’язали банк надати відповіді на її скарги та інформаційний запит, попри визнання їх ненадання неправомірним. Також вона стверджувала, що банк несвоєчасно повернув залишок коштів після списання та безпідставно припинив депозитний договір. Окремо оскаржувала розмір відшкодування моральної шкоди і застосування позовної давності.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом, при цьому саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, а у разі заборони арешту — повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.
Суд уточнив роль банку як активного суб’єкта виконання, який зобов’язаний перевіряти правовий режим коштів, а не механічно виконувати постанову.
ВС вказав, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.
ВС зазначив, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів.
Суд підкреслив обов’язок банку як суб’єкта господарювання дотримуватися вимог Закону України «Про звернення громадян».
ВС встановив, що відповідач при виконанні постанови державного виконавця про арешт коштів на суму 2 835,40 грн заблокував користування позивачкою грошовими коштами, які обліковувались на її пенсійному рахунку у розмірі 17 558,12 грн, та тривалий час не надав їй доступу до рахунку, що свідчить про неправомірність дій банку.
ВС дійшов висновку, що обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем приписів Закону України «Про звернення громадян» при ненаданні відповіді на скарги та несвоєчасному наданні відповідей на запити.
Суд наголосив: «Надавши правову оцінку зазначеним діям відповідача, а також спричинену ними шкоду позивачці, яка була тривалий час позбавлена можливості вільного користування належними їй грошовими коштами понад суму, на яку було накладено арешт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн».
Колегія суддів зауважує, що судом при визначенні розміру відшкодування було ураховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, час та зусилля для відновлення прав позивачки, а також вимоги розумності і справедливості.
ВС підкреслив, що обраний позивачкою спосіб захисту має бути ефективним, а вимога про зобов’язання надати відповіді не є таким способом у цій справі.
ВС також вказав, що встановлення обставин та оцінка доказів належать до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд не втручається у їх переоцінку.
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив законність рішень попередніх інстанцій.
Ця позиція ВС закріплює стандарт належної поведінки банків у виконавчому провадженні та підсилює гарантії захисту прав клієнтів, зокрема права на доступ до власних коштів і належну комунікацію з фінансовою установою. Банки несуть відповідальність за порушення обов’язку щодо розгляду звернень клієнтів.
Читайте також цікаву судову позицію, де суд дозволив банку розірвати відносини з клієнтом через ризикові операції з криптовалютою у матеріалі «Судово-юридичної газети».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
