Чоловік порізав співмешканку ножем через ревнощі, а потім з нею одружився: суд призначив 5 років в’язниці

Підтримка потерпілою обвинуваченого після домашнього насильства не завжди означає відсутність його вини. Саме таку ситуацію розглянув Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 751/2051/24 від 28 травня 2026 року.

Практична цінність цієї постанови полягає в тому, що Суд детально пояснив, які обставини свідчать про наявність умислу, та наголосив, що оцінка форми вини не може залежати виключно від позиції потерпілої, особливо коли йдеться про насильство в сімейних відносинах.

Обставини справи

Суди встановили, що 14 жовтня 2023 року обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час конфлікту зі своєю співмешканкою, з якою проживав однією сім’єю без реєстрації шлюбу, завдав їй не менше восьми ударів кулаками по голові, тулубу та кінцівках.

Унаслідок побиття потерпіла отримала закриту травму живота з травматичним двохмоментним розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею. Крім того, обвинувачений наніс їй удар ножем у ліву частину грудної клітки, спричинивши колото-різане поранення, ускладнене лівобічним гемопневмотораксом. Обидва ушкодження були визнані тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.

Районний суд визнав чоловіка винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначив покарання у виді п’яти років позбавлення волі. Чернігівський апеляційний суд залишив вирок без змін.

Під час оскарження засуджений, його захисник та сама потерпіла стверджували, що ножове поранення було заподіяне ненавмисно, а тому дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Сторона захисту також зазначала, що після ухвалення вироку суду першої інстанції, 19 червня 2024 року, засуджений і потерпіла зареєстрували шлюб та мають спільну доньку. Потерпіла підтримала доводи засудженого та просила змінити правову кваліфікацію його дій.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що розмежування складів злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень), від злочину, передбаченого ст. 128 КК України (необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень), здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною стороною цих кримінальних правопорушень.

Суд зазначив, що при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.

Із суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини).

Суд наголосив, що склади злочинів, передбачених статтями 121 та 128 КК України, відрізняються насамперед суб’єктивною стороною: умисною або необережною формою вини.

ВС зазначив, що суд першої інстанції всебічно перевірив версію сторони захисту про відсутність умислу та обґрунтовано визнав її такою, що суперечить встановленим фактичним обставинам.

Переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та представника потерпілої суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком, зазначив, що ця версія не підтверджена доказами.

Суд також звернув увагу на результати судово-медичних експертиз, які спростували версію про випадкове поранення, а також на показання свідків, попередні випадки домашнього насильства та поведінку обвинуваченого після події.

ВС дійшов висновку, що про умисний характер дій свідчать тяжкі поранення життєво важливих органів, використання ножа та поведінка засудженого після нападу, який не поспішав викликати потерпілій медичну допомогу.

Окремо Верховний Суд оцінив позицію потерпілої, яка підтримала версію засудженого.

Суд зазначив, що щодо позиції потерпілої, котра підтримала версію засудженого, то суди правильно врахували, що вона опинилася в складній життєвій ситуації внаслідок регулярного фізичного та психологічного насильства з боку засудженого.

ВС також навів положення Стамбульської конвенції та зазначив, що відповідальність за правопорушення, установлені відповідно до цієї Конвенції, настає незалежно від характеру відносин між жертвою та правопорушником.

Сторони повинні забезпечити, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, установлених відповідно до цієї Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадження могло продовжуватися навіть, якщо жертва відкликає свою заяву або скаргу.

Щодо покарання Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій та зазначив, що з огляду на дані про особу засудженого, дві обтяжуючі та лише одну пом’якшуючу обставину підстав для його виправлення без реального відбування покарання немає.

Таким чином, Верховний Суд залишив без змін вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, якими чоловіка засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до п’яти років позбавлення волі.

Ця постанова демонструє, що у справах про домашнє насильство суди оцінюють насамперед фактичні обставини події та докази, а не подальші стосунки між сторонами.

Навіть якщо потерпіла підтримує обвинуваченого, просить пом’якшити його відповідальність або продовжує з ним сімейні відносини, це саме по собі не означає, що злочин був менш тяжким чи вчинений необережно. Вирішальним залишається те, що відбулося під час самої події та що підтверджують зібрані докази.

Додатково пропонуємо ознайомитися із іншою судовою позицію, де чоловік закрив дружину в квартирі, щоб вона з ним не розлучилася, а Верховний Суд розцінив це як катування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.