Чи можна стягнути борг за онлайн-кредитом, договір за яким підписано одноразовим ідентифікатором

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області розглянув цивільну справу № 350/672/26 за позовом ТОВ про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним в електронній формі. Суд дослідив, чи є електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, належною підставою для стягнення заборгованості та чи підтверджують електронні документи факт укладення договору й отримання кредитних коштів.

Суть справи

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з позичальника заборгованість за договором про надання кредиту № 459670-КС-002 від 6 листопада 2025 року в загальному розмірі 16 980 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Як встановив суд, кредитний договір був укладений між сторонами в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Документ був підписаний електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора UA-2334.

На виконання умов договору кредитодавець надав позичальнику 6 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності. Позичальник, своєю чергою, зобов’язався повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування коштами, комісію та інші платежі у строки, визначені договором і графіком платежів.

За твердженням позивача, свої зобов’язання він виконав у повному обсязі, тоді як позичальник не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти та комісію. Станом на 7 квітня 2026 року загальна заборгованість становила 16 980 грн, з яких 6 000 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту, 6 780 грн — прострочені проценти за користування кредитом, 3 000 грн — проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та 1 200 грн — заборгованість за комісією. Штрафні санкції кредитодавцем не нараховувалися.

Провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача у судове засідання не прибув, а відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не подав і в судове засідання не з’явився. За таких обставин суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін та постановити заочне рішення.

Позиція та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд встановив факт укладення між сторонами електронного кредитного договору та підтвердив, що кредитні кошти були фактично надані позичальнику.

Окрему увагу суд приділив оцінці електронних доказів, поданих кредитодавцем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Суд дійшов висновку, що такі документи є належними, допустимими та мають доказове значення, оскільки подані у порядку, встановленому процесуальним законодавством, взаємно узгоджуються між собою та підтверджують обставини укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, часткове виконання зобов’язання і виникнення заборгованості.

При вирішенні спору суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, а згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Суд також звернув увагу, що статті 626, 628 та 638 Цивільного кодексу України визначають договір як домовленість сторін щодо встановлення цивільних прав та обов’язків, а кредитний договір, укладений із дотриманням вимог законодавства, породжує для сторін відповідні права та обов’язки.

Посилаючись на положення статей 1046, 1049, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що позичальник зобов’язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти у строки, визначені договором, а у разі прострочення кредитодавець має право вимагати повернення заборгованості та належних платежів.

Крім того, суд врахував положення частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких комісії, пов’язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, входять до складу загальних витрат за споживчим кредитом.

Оскільки доказів погашення заборгованості або належного виконання кредитних зобов’язань відповідач до суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області задовольнив позов ТОВ та ухвалив стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 980 грн, а також 2 662,40 грн судового збору. Суд визнав доведеними факт укладення електронного кредитного договору, отримання кредитних коштів і наявність непогашеної заборгованості, а подані через підсистему «Електронний суд» електронні документи — належними та допустимими доказами у справі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.