Суд зобов’язав зарахувати строкову службу та навчання до спецстажу для виплати 10 пенсій
Львівський окружний адміністративний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження спір між громадянином та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду, який відмовив у перерахунку пенсії та виплаті зазначеної допомоги, а також зобов’язати здійснити відповідні нарахування.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду після того, як Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило йому у проведенні перерахунку пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позовних вимог він зазначив, що станом на дату призначення пенсії його спеціальний стаж, підтверджений записами у трудовій книжці, становив понад 36 років, а тому він відповідає вимогам законодавства для отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується особам, що мають необхідний страховий стаж та виходять на пенсію за віком із посад, які дають право на пенсію за вислугу років.
Пенсійний фонд заперечував проти позову, посилаючись на те, що під час визначення спеціального страхового стажу не можуть бути враховані період проходження строкової військової служби та час навчання позивача на підготовчому відділенні Чернівецького медичного інституту. На думку відповідача, Порядок обчислення страхового стажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191, не передбачає включення таких періодів до стажу, який дає право на виплату одноразової допомоги.
У Пенсійному фонді зазначили, що загальний страховий стаж позивача становить 37 років 10 місяців 4 дні, однак спеціальний страховий стаж, який враховується для отримання допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, становить лише 34 роки 9 місяців 27 днів, тобто є меншим за встановлені законом 35 років для чоловіків. Саме з цих підстав орган Пенсійного фонду відмовив у проведенні перерахунку пенсії та виплаті допомоги.
Матеріалами справи встановлено, що пенсію за віком позивачу було призначено з 5 січня 2026 року відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Після цього він звернувся із заявою про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10 квітня 2026 року йому було відмовлено.
Із матеріалів справи № 380/9673/26 також убачається, що при визначенні спеціального стажу Пенсійний фонд не зарахував позивачу два періоди: строкову військову службу, яку він проходив з 20 жовтня 1984 року по 27 жовтня 1986 року, а також навчання на підготовчому відділенні Чернівецького медичного інституту з 20 листопада 1986 року по 25 липня 1987 року.
Саме правомірність неврахування цих періодів до спеціального страхового стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, і стала предметом судового розгляду.
Позиція та висновки суду
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходив із положень статей 19 та 46 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, а також Переліку закладів, установ і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Суд зазначив, що відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» одноразова грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали у державних або комунальних закладах на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж на таких посадах та до цього не отримували будь-якого виду пенсії. Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що право на таку допомогу пов’язується саме з наявністю необхідного спеціального страхового стажу, набутого на визначених законодавством посадах, виходом на пенсію з цих посад та відсутністю факту отримання іншого виду пенсії до призначення пенсії за віком. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17.
Щодо періоду проходження строкової військової служби суд зазначив, що відповідно до частини п’ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при застосуванні норм права враховуються висновки Верховного Суду. Суд послався на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №738/1246/15-а, у якій зроблено висновок, що служба в лавах Збройних Сил СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №672/885/17, від 6 лютого 2019 року у справі №577/2537/17, від 29 листопада 2019 року у справі №414/53/17 та від 21 січня 2021 року у справі №310/8663/18. З огляду на це суд дійшов висновку, що період проходження позивачем строкової військової служби з 20 жовтня 1984 року по 27 жовтня 1986 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, який визначає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Оцінюючи правомірність незарахування до страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні Чернівецького медичного інституту з 20 листопада 1986 року по 25 липня 1987 року, суд встановив, що цей період підтверджений записом у трудовій книжці позивача.
Суд звернув увагу, що пункт «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає зарахування до стажу роботи часу навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, а положення постанови Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590 допускають включення такого періоду до стажу за умови, що йому передували робота або військова служба. Суд також врахував нормативні акти, які регулювали діяльність підготовчих відділень при вищих навчальних закладах, положення про те, що слухачі таких відділень були прирівняні за своїм правовим статусом до студентів, а навчання за денною формою не переривало трудового стажу. Крім того, Інструкція про порядок ведення трудових книжок, чинна на той час, передбачала внесення до трудових книжок записів про навчання на підготовчих відділеннях, що у цій справі було належним чином виконано. За таких обставин суд визнав протиправною відмову Пенсійного фонду у зарахуванні зазначеного періоду навчання до страхового стажу.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач подав до органу Пенсійного фонду достатні докази на підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Водночас відповідач не навів належних правових підстав для відмови у зарахуванні до спеціального страхового стажу періоду строкової військової служби та навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу.
Суд зазначив, що Пенсійний фонд не в повному обсязі дослідив документи, подані позивачем разом із заявою про призначення грошової допомоги, та неправильно застосував норми законодавства, що призвело до порушення його права на належний соціальний захист.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окремо суд звернув увагу, що обов’язок щодо проведення перерахунку пенсії, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги покладається на територіальний орган Пенсійного фонду України, який ухвалив відповідне рішення за принципом екстериторіальності.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 8 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 та від 9 липня 2024 року у справі №240/16372/23.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
