Чи достатньо бути розлученою для статусу одинокої матері: справа дійшла до Великої Палати
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду спору у справі № 755/16704/24 щодо компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку та повернула її до Касаційного цивільного суду для подальшого розгляду.
Позивачка вважала, що має право на додаткову соцвідпустку, як одинока матір
Як йдеться у матеріалах справи, позивачка звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міський заклад з надання психіатричної допомоги».
У позові вона просила стягнути з роботодавця:
- 52 246,40 грн — компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку по догляду за дітьми;
- 156 739,20 грн — середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні;
- 10 000 грн — моральну шкоду.
Позов позивачка обґрунтовувала тим, що працювала у КНП з серпня 2021 року на різних посадах, зокрема провідним бухгалтером, а у квітні 2024 року була звільнена за власним бажанням.
При звільненні їй виплатили компенсацію лише за 11 днів невикористаної щорічної відпустки (основної та додаткової за ненормований робочий день). Водночас вона вважала, що роботодавець не врахував 40 днів додаткової соціальної відпустки, на які вона має право як одинока мати.
Після звільнення, 17 квітня 2024 року, позивачка звернулася до роботодавця із заявою про донарахування компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку. У відповіді підприємство відмовило, пославшись на несвоєчасне подання документів для підтвердження права на таку відпустку — лише в останній робочий день. Позивачка повторно зверталася до роботодавця, однак відповіді не отримала. Вона зазначала, що розлучена, самостійно виховує двох дітей, а батько дітей не бере участі в їх утриманні та є боржником зі сплати аліментів, тому вважала себе одинокою матір’ю і мала право на відповідну відпустку.
У відзиві КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні. Роботодавець зазначив, що позивачка не підтвердила належним чином статус, який дає право на додаткову соціальну відпустку, а також несвоєчасно надала документи, необхідні для її оформлення.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з необхідності вирішити питання, чи має особа, яка вважає себе одинокою матір’ю, право на компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку при звільненні, якщо вона під час роботи не зверталася до роботодавця із заявою про надання такої відпустки.
Колегія суддів зазначила, що право на відпустку гарантоване Конституцією України та Законом України «Про відпустки», який передбачає додаткову відпустку для одиноких матерів.
У разі звільнення працівнику має бути виплачена компенсація за всі невикористані відпустки, що передбачено КЗпП України та Законом України «Про відпустки».
Спір виник через різне розуміння поняття «одинока матір» та умов отримання такої відпустки. Колегія суддів виходила з того, що закон визначає одиноку матір як жінку, яка виховує дитину без батька, і не ставить право на відпустку в залежність від участі батька в утриманні дитини.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду справи, яка стосувалася стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку та сум, пов’язаних із звільненням. Суд вирішив повернути її на розгляд колегії Касаційного цивільного суду.
Ключовим у цій позиції стало питання забезпечення єдності судової практики та меж втручання Великої Палати у випадках можливого відступу від попередніх правових висновків.
Суд наголосив, що принцип верховенства права та правової визначеності вимагає стабільності судової практики, а відступ від раніше сформульованих висновків можливий лише за наявності вагомих і належно обґрунтованих підстав. Такими підставами можуть бути, зокрема, помилковість попередніх рішень або суттєва зміна суспільних умов чи правового регулювання.
Велика Палата підкреслила, що саме на Верховний Суд покладено завдання забезпечення єдності судової практики, а незгода з попередніми правовими позиціями сама по собі не є достатньою підставою для передачі справи на її розгляд.
Також суд звернув увагу на критерії подібності правовідносин: їх необхідно оцінювати передусім за змістом спірних прав і обов’язків сторін, а не лише за формальним збігом обставин. У цій справі Велика Палата дійшла висновку, що правовідносини не є подібними до справи, на яку посилалася колегія Касаційного цивільного суду, оскільки фактичні обставини істотно відрізняються.
У підсумку Велика Палата зазначила, що справі № 520/2226/19 Касаційний адміністративний суд не сформулював обов’язкового правового висновку (ratio decidendi) про те, що компенсація за невикористану додаткову соціальну відпустку може виплачуватися лише за умови, якщо працівник під час роботи звертався до роботодавця із відповідною заявою.
Те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зазначивши про ненадання позивачкою документів на підтвердження статусу одинокої матері, додатково врахував, що із заявою про надання такої відпустки позивачка не зверталася, є фактично висновком obiter dictum, тобто як додаткове обґрунтування, яке не має характеру обов`язкового для врахування правового висновку.
Тому підстав для розгляду цієї справи Великою Палатою немає.
З огляду на це Велика Палата дійшла висновку про повернення справи на розгляд колегії Касаційного цивільного суду для вирішення спору по суті.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
