«Бусифікація» vs закон: чи зможуть 30 кроків Міноборони зупинити силові конфлікти під час мобілізації
Станом на початок травня 2026 року питання реформи ТЦК та СП вже перейшло з площини відомчих дискусій у формат гострого суспільно-політичного конфлікту. Верховна Рада вже в 19-й раз продовжила воєнний стан, проте методи його забезпечення стають дедалі дискусійнішими. Основна лінія розколу в юридичному та політичному полі проходить через питання: чи є «бусифікація» наслідком недосконалого закону, чи провалом виконавчої вертикалі?
На тлі анонсованої Михайлом Федоровим комплексної реформи, парламент та експертне середовище заповнені альтернативними, іноді радикальними ідеями — від повної ліквідації ТЦК до запровадження кримінальної відповідальності за кожне порушення обліку.
Юридичний статус «вуличної» мобілізації: Поза межами закону?
Ключовою проблемою сьогодні є легітимність дій представників ТЦК у громадських місцях. Сьогодні мобілізаційні потреби держави зіткнулися з недосконалістю правового поля, яку законодавці так і не змогли повністю розв'язати.
Народний депутат Михайло Цимбалюк чітко вказує на правову колізію: згідно з чинним законодавством, ТЦК не мають права самостійно зупиняти людей на вулицях для перевірки документів.
Апелюючи до Конституції та Закону про Нацполіцію, Михайло Цимбалюк наголошує: ТЦК — це орган військового управління, а не правоохоронна структура. Отже, будь-яке силове обмеження свободи пересування без участі поліції є юридично нікчемним. Навіть під час дії воєнного стану, право на обмеження свободи пересування або затримання має бути чітко регламентоване.
Силовий блок, а саме зупинка, перевірка документів, затримання за орієнтуванням, на думку депутата, має здійснювати виключно поліція, яка має на це законні протоколи та бодікамери.
Ба більше, у Верховній Раді у березні було зареєстровано конкретний законопроєкт під номером 15076, що спрямований на впорядкування дій ТЦК.
Проєктом запропоновано заборонити ТЦК застосовувати фізичну силу та здійснювати затримання самостійно. Він пропонує чітко розмежувати ролі: ТЦК займається обліком, а поліція — контролем за дотриманням закону на вулицях.
Тим же часом, в.о. керівника Департаменту патрульної поліції Олександр Фацевич зазначає, що залучення поліції до мобілізаційних заходів знищує довіру до органу та спричиняє масові звільнення.
Для розуміння глухого кута, у якому опинилася реформа ТЦК станом на 2026 рік, показовою є позиція керівництва Національної поліції. Голова Національної поліції України Іван Вигівський наголошує, що правоохоронна система вже працює в умовах значного дефіциту кадрів. За його словами, покладання на поліцію додаткових мобілізаційних функцій може призвести до того, що на виклики щодо пограбувань, дорожньо-транспортних пригод чи інших правопорушень просто не буде кому реагувати.
Він підкреслив, що з початку повномасштабної війни поліцейські виконують широкий спектр завдань — від документування воєнних злочинів і розмінування територій до роботи на блокпостах. У результаті обсяг їхньої роботи фактично перевищує довоєнний у кілька разів.
Очільник Нацполіції також звернув увагу на ризики для довіри суспільства. За його словами, участь правоохоронців у силових мобілізаційних заходах може серйозно зашкодити репутації поліції, яку відомство вибудовувало роками.
На цьому тлі позиція органів внутрішніх справ ставить під сумнів пропозиції окремих народних депутатів щодо передачі поліції повноважень у сфері мобілізаційних заходів. Якщо ТЦК, за словами парламентарів, не мають права самостійно здійснювати затримання, а поліція не готова брати на себе ці функції через кадровий дефіцит і ризики для довіри суспільства, виникає так званий «правовий вакуум сили».
Реформа Міноборони: 30 кроків до «цифрового спокою»
Із лютого 2026 року Міністерство оборони України працює над комплексною реформою системи мобілізації та роботи територіальних центрів комплектування. За попередніми даними, станом на кінець квітня було анонсовано готовність перших 10 із 30 проєктів у межах реформи. Водночас їхній зміст залишається невідомим навіть профільному комітету Верховної Ради України.
Ймовірні напрями змін
Серед можливих елементів реформи обговорюється механізм так званого зняття з розшуку. Голова парламентської фракції Давид Арахамія заявляв, що може бути створена процедура, яка дозволить приблизно двом мільйонам громадян, які перебувають у розшуку територіальних центрів комплектування, врегулювати свій статус.
Ще одним напрямом реформи називають спробу сформувати новий баланс між жорстким контролем у сфері мобілізації та створенням стимулів для добровільного рекрутингу.
Проте, поки що публічні заяви поки не підкріплені конкретними законопроєктами, а тому залишаються на рівні політичних анонсів.
Позиція військового омбудсмана
Ідею розподілу функцій також підтримує військовий омбудсман Ольга Решетилова, яка зазначила, що примусова мобілізація є невластивою функцією для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. За її словами, якби від початку механізм доставлення порушників до ТЦК виконували поліція, органи місцевого самоврядування та керівники державних і приватних установ, вдалося б уникнути багатьох конфліктів.
Шлях до справедливої мобілізації
Реформа ТЦК — це вже не про софт чи назви, оскільки система в її нинішньому вигляді є проблемою для обох сторін: для армії, яка отримує немотивованих людей, і для суспільства, яке відчуває несправедливість.
Мобілізація стане прийнятною лише тоді, коли з’являться чіткі терміни служби та гарантовані ротації. Закон має бути один для всіх і для військовозобов’язаних і для співробітників ТЦК, які виходять за межі повноважень. Якщо 30 проєктів реформи не принесуть прозорості у бронюванні та не забезпечать конституційні гарантії громадянам, реформа ризикує залишитися лише паперовим покращенням, яке лише поглибить відчуття нерівності тягаря війни.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
