Кіт-сфінкс на футболці: суд пояснив, чи є використання принта порушенням авторського права
Богуславський районний суд Київської області розглянув цивільну справу № 358/688/25 щодо захисту авторського права на твір образотворчого мистецтва «Cat Sphinx Fantaize». Позивач звернувся до суду з вимогами визнати факт порушення його виключних майнових авторських прав, припинити використання спірного зображення шляхом вилучення товару з продажу та стягнути компенсацію за порушення авторського права.
Суть справи
Судом встановлено, що автором твору образотворчого мистецтва «Cat Sphinx Fantaize» є третя особа у справі, яка зареєструвала авторське право на твір у Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій». На підставі ліцензійного договору автор передав позивачу виключну ліцензію на використання твору із наданням права забороняти його використання третіми особами та звертатися до суду для захисту порушених прав.
Позивач зазначав, що виявив у соціальній мережі Instagram оголошення про продаж футболки із зображенням твору «Cat Sphinx Fantaize». Після цього за його дорученням було оформлено замовлення через сторінку магазину одягу, діяльність через яку здійснювала відповідач. Після оплати товар був відправлений покупцю через «Нову Пошту» та отриманий у відділенні перевізника. На переконання позивача, відповідач без дозволу використовувала твір образотворчого мистецтва шляхом його розповсюдження на товарі, чим порушила його майнові авторські права. У зв’язку з цим позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 575 320 грн відповідно до статті 55 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Відповідач позов не визнала та зазначала, що не є виробником футболок, а здійснює лише роздрібний перепродаж товару, придбаного в оптового постачальника. Вона наголошувала, що не здійснювала відтворення спірного твору, а лише продала готову футболку із нанесеним зображенням. Також сторона відповідача стверджувала, що позивач не довів тотожність зображення на футболці із твором, на який зареєстровано авторське право. Додатково зазначалося, що схожі зображення були виявлені в мережі Інтернет, зокрема на ресурсі Pinterest. Відповідач також припускала, що схоже зображення могло бути створене за допомогою програм штучного інтелекту, однак суд не визнав ці доводи належно доведеними.
Крім того, сторона відповідача посилалася на те, що твір не був оприлюднений, а тому відповідач не мала можливості перевірити існування авторських прав на відповідне зображення. Також зазначалося, що позивач не отримав права на розповсюдження примірників твору в тому обсязі, який дозволяв би йому заявляти відповідні позовні вимоги.
У ході розгляду справи суд витребував у УКРНОІВІ цифровий примірник твору, дослідив ліцензійний договір, речовий доказ — футболку із зображенням кота породи сфінкс, а також письмові, електронні та інші докази, надані сторонами.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторське право виникає внаслідок факту створення твору, а не з моменту його реєстрації чи оприлюднення. За відсутності доказів іншого діє презумпція авторства особи, зазначеної як автор твору.
Суд встановив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що будь-яка інша особа заявила та підтвердила свої права на спірний твір образотворчого мистецтва. Нотаріальні свідчення щодо створення схожого малюнка іншою особою суд визнав недостатніми доказами для спростування презумпції авторства.
Суд виходив із того, що автор твору передав позивачу виключні майнові права на використання твору, у тому числі право забороняти використання твору третіми особами та звертатися до суду з вимогами про захист порушених прав. При цьому суд звернув увагу, що перелік способів використання твору, визначений у ліцензії, включав право наносити твір на товари, пропонувати такі товари до продажу та продавати їх.
Суд також зазначив, що відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» розповсюдженням є будь-яка дія, за допомогою якої примірники об’єктів авторського права пропонуються публіці, у тому числі шляхом продажу. Суд відхилив доводи відповідача про те, що вона продавала лише товар, а не примірник твору, зазначивши, що реалізація товару із нанесеним твором також є способом використання об’єкта авторського права.
Окремо суд зазначив, що незнання про існування авторських прав саме по собі не звільняє особу від відповідальності, а відповідач повинна була довести правомірність використання твору. Суд послався на положення законодавства та практику Верховного Суду, відповідно до яких цивільно-правова відповідальність за порушення авторського права настає за наявності факту порушення прав, шкоди, причинно-наслідкового зв’язку та вини особи. Водночас відповідач, яка заперечує проти позову, повинна довести правомірність використання об’єкта авторського права та спростувати презумпцію винного завдання шкоди.
Суд також детально виклав процесуальні стандарти доказування у цивільному процесі, наголосивши на принципах змагальності сторін, обов’язку кожної сторони доводити обставини, на які вона посилається, а також на необхідності оцінки доказів у їх сукупності відповідно до статей 76–89 ЦПК України.
Суд послався на практику Верховного Суду щодо стандарту більшої переконливості доказів та недопустимості концепції «негативного доказу». За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність порушення авторських прав та надав оцінку заявленим позовним вимогам відповідно до встановлених обставин справи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
