Суд підтвердив обов’язок командування розглядати рапорти військових навіть у разі СЗЧ
Вінницький окружний адміністративний суд розглянув справу № 120/14610/24 за позовом військовослужбовця до військової частини щодо визнання протиправною бездіяльності командування через нерозгляд рапорту про звільнення з військової служби та зобов’язання розглянути такий рапорт у встановленому порядку. Суд досліджував питання дотримання порядку подання та розгляду рапортів військовослужбовців, а також наслідки призупинення військової служби у зв’язку із самовільним залишенням військової частини.
Обставини подання рапорту про звільнення та позиція сторін
Позивач 5 вересня 2024 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», посилаючись на сімейні обставини — загибель близького родича під час забезпечення національної безпеки і оборони України. Рапорт був поданий на ім’я командира кулеметного взводу.
Надалі 9 вересня 2024 року військовослужбовець направив повторний рапорт поштовим зв’язком безпосередньо на адресу командира військової частини. Водночас цього ж дня командування зафіксувало його відсутність під час ранкової перевірки особового складу та повідомило про самовільне залишення військової частини. Згодом за цим фактом було розпочато кримінальне провадження за частиною п’ятою статті 407 КК України, а військову службу позивача призупинено. Його також виключили зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Військова частина заперечувала проти позову та вказувала, що позивач порушив порядок подання рапорту, оскільки звернувся безпосередньо до командира військової частини, а не «по команді». Крім того, відповідач зазначав, що через самовільне залишення військової частини та призупинення військової служби відсутні підстави для розгляду рапорту про звільнення.
Позивач натомість наголошував, що до подання рапорту усно звертався до командира взводу, однак отримав відмову. Також він стверджував, що на момент подання рапортів перебував на службі та повідомляв командування про перебування на лікарняному.
Позиція суду
Суд детально проаналізував норми Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони №531 від 06.08.2024.
Суд звернув увагу, що законодавство передбачає обов’язок військовослужбовця подавати рапорт «по команді», однак непогодження рапорту безпосередніми чи прямими командирами не перешкоджає його подальшому розгляду уповноваженою посадовою особою. Водночас відмова у задоволенні рапорту повинна бути мотивованою.
Суд встановив, що рапорт від 5 вересня 2024 року був фактично поданий, однак відповідач не надав належних доказів його розгляду уповноваженою особою. Також суд наголосив, що розглянутим може вважатися лише той рапорт, щодо якого прийнято рішення та належним чином повідомлено військовослужбовця. Відповідь повинна містити рішення, посилання на норми законодавства та роз’яснення порядку оскарження.
Окремо суд оцінив доводи відповідача про неможливість розгляду рапорту через самовільне залишення військової частини та призупинення військової служби. Суд дійшов висновку, що такі обставини не спростовують факту бездіяльності щодо нерозгляду рапорту.
Суд зазначив, що стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони на звільнення військовослужбовця у разі призупинення військової служби. Крім того, пункт 229 Положення №1153/2008 прямо передбачає можливість звільнення військовослужбовця під час досудового розслідування або судового провадження за відсутності запобіжних заходів у вигляді затримання, домашнього арешту чи тримання під вартою.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що військова частина допустила протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби. Водночас вимогу про безпосереднє зобов’язання звільнити позивача суд визнав передчасною, оскільки рішення про звільнення має прийматися за результатами належного розгляду рапорту уповноваженим командиром.
Суд частково задовольнив позов: визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту про звільнення та зобов’язав військову частину розглянути рапорт по суті у встановленому порядку з урахуванням висновків суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
