КАС ВС висловився щодо перенесення щорічної відпустки держслужбовця або її продовження
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України в якому просив визнати протиправною бездіяльність в частині нерозгляду його заяви про відпустку та повідомлення результатів розгляду цієї заяви. Позивач зазначав, що за погодженням з відповідачем отримав щорічну основну відпустку однак у відпустці знаходився на амбулаторному лікуванні. Засобами поштового зв’язку позивач звернувся до в.о. керівника Державної екологічної інспекції України із заявою про подовження і перенесення щорічної відпустки, у зв’язку з настанням тимчасової непрацездатності, та направив лист з копією заяви та листка непрацездатності. Держекоінспекція повідомила позивача, що у зв’язку з тим, що він в період написання заяв перебував на лікарняному, вирішення питання щодо надання невикористаної частини щорічної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або її перенесення можливо лише після закриття лікарняного.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд першої інстанції зазначив, що доказів направлення листа Держекоінспекції на адресу позивача та доказів вручення цього листа позивачу відповідачем не надано, а тому доводи відповідача про те, що цим листом позивача було повідомлено про розгляд заяви щодо перенесення відпустки є непідтвердженими. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача була розглянута належним чином, а відповідь направлена позивачу. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом; якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки». Проте відсутні законодавчі вимоги щодо такого узгодження шляхом обов’язкового прибуття особи до роботодавця з метою узгодження питання продовження та перенесення відпустки.
Таким чином, неприбуття позивача на службу з відпустки не може бути обґрунтованою підставою для не перенесення невикористаної відпустки.
Детальніше з текстом постанови КАС ВС № 160/1382/19 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
