Верховний Суд підтвердив законність звільнення працівника медзакладу після помилки у заяві на відпустку
Верховний Суд залишив у силі рішення апеляційного суду, який визнав законним звільнення працівника медичного закладу за прогул після помилки у заяві про відпустку.
Йдеться про справу працівника КНП «Жмеринський МЦ ПМСД», який оскаржував наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, вимагав поновлення на роботі і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вказав ВС, позов про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не підлягає задоволенню, якщо працівник не довів, що він перебував у відпустці, а роботодавець застосував до нього заходи дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у порядку, передбаченому КЗпП України.
Деталі справи
Позивач зазначав, що працював у медзакладі з 2018 року та був звільнений 25 липня 2023 року за прогул у період з 17 до 24 липня 2023 року.
За його словами, у цей час він перебував у відпустці, оскільки подав відповідну заяву, погоджену директором. Однак пізніше з’ясувалося, що у документі була допущена помилка: замість дати «17.07.23» у заяві вказали «17.08.23».
Суд першої інстанції позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що позивач допустив описку у заяві про надання додаткової відпустки, а тому він підлягає поновленню на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутній наказ про відпустку із 17 липня, з яким би ознайомився позивач, тому у нього не було законних підстав вважати, що він перебував у відпустці саме з цієї дати.
Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду.
Рішення ВС
Вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази законності звільнення, надані роботодавцем. У цій справі роботодавець не міг передбачити, що, вказавши у заяві датою початку відпустки 17 серпня, працівник у подальшому буде стверджувати, що він мав на увазі 17 липня. Крім того, позивач відмовився надати пояснення щодо причин своєї відсутності на запит роботодавця. Оскільки факт відсутності на роботі підтверджений актами та доповідними записками, а наказ про відпустку на спірний період не видавався, звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням закону та в межах дискреційних повноважень роботодавця.
Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 130/2320/23 (провадження № 61-4227св24).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
