Коли бездіяльність військової частини не дає права на компенсацію моральної шкоди: відповідь Верховного Суду
Саме по собі задоволення адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо видачі довідки про обставини травми не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди; для стягнення такої компенсації позивач має довести причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіяною шкодою (погіршенням стану здоров’я).
14 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу особи у справі за позовом особи до Міністерства оборони України, третя особа — ВЧ, про стягнення моральної та майнової шкоди, отриманої внаслідок каліцтва.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що під час виконання бойового завдання у липні 2023 року він отримав травму. На думку позивача, через протиправну бездіяльність відповідачів йому було несвоєчасно надано медичну допомогу (лише через два тижні після травмування) та вчасно не видано довідку про обставини травми, що призвело до посилення болю у хребті, необхідності проведення складної операції та визнання його непридатним до військової служби. Крім того, несвоєчасне отримання довідки, яка б підтверджувала бойовий характер травми, перешкодило отриманню статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та вищих соціальних виплат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не надав доказів причинно-наслідкового зв’язку між травмою ноги у липні 2023 року та виникненням у нього захворювання хребта (остеохондрозу), медична допомога надавалася йому відповідно до заявлених на той момент скарг.
ВС погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, зазначив про таке.
Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за сукупності таких умов: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки завдавача, вина та причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою.
У деліктних зобов’язаннях діє презумпція вини завдавача шкоди, проте позивач зобов’язаний довести сам факт наявності моральної шкоди та причинний зв’язок між діями відповідачів і цією шкодою.
Суди встановили, що під час первинного огляду 25.07.2023 позивач скаржився лише на біль у стопі та гомілкостопі, і лише 05.08.2023 він уперше повідомив про біль у хребті. Згідно з анамнезом біль у поперековому відділі мав тривалий характер і посилився на фоні підвищеного фізичного навантаження, що виключає безпосередній зв’язок між затримкою у наданні допомоги при травмі стопи та розвитком хвороби хребта.
ВС зауважив, що саме лише задоволення позову в адміністративній справі не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між діями / бездіяльністю органу державної влади та заподіяною шкодою.
Причинний зв’язок, як обов’язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Оскільки позивач не довів, що захворювання хребта та пов’язані з ним страждання стали наслідком саме бездіяльності відповідачів (а не хронічного захворювання), правові підстави для стягнення компенсації відсутні.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 760/26383/24 (провадження № 61-1619св26) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
