Усиновили дитину за кордоном без дозволу України: Верховний Суд пояснив наслідки
Усиновлення іноземцем за межами України дитини, яка є громадянином України за народженням («за правом крові»), визнається дійсним в Україні виключно за умови попереднього отримання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Набуття дитиною громадянства іншої держави не дозволяє обійти цю вимогу. Якщо міжнародне усиновлення вчинено без такого дозволу, воно не є дійсним в Україні, а отже не є перешкодою, в розумінні частини другої статті 169 СК України, для поновлення біологічного батька у батьківських правах. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
13 травня 2026 року КЦС ВС розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу чоловіка у справі за позовом чоловіка до жінки, третя особа – Служба у справах дітей Чернігівської державної адміністрації Чернігівської області, про поновлення батьківських прав.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він (громадянин України) та відповідач (громадянка Республіки Білорусь) були одружені, у 2008 році в Україні у них народився син. Після розлучення дитина залишилася проживати з матір’ю, яка невдовзі уклала новий шлюб з громадянином Франції, змінила прізвище та фактично припинила належну комунікацію батька з дитиною, систематично перешкоджаючи його спілкуванню з сином. У 2017 році суд позбавив позивача батьківських прав через висновки експертизи про «психологічне насильство» з боку батька. Батько протягом кількох років проходив інтенсивну психокорекцію, навчився контролювати емоції, створив нову сім'ю (має двох доньок) та отримав позитивні висновки органів опіки. У 2019 році у Франції вітчим усиновив дитину за французьким законодавством як громадянина Білорусі, без звернення до органів України.
У 2023 році біологічний батько подав позов про поновлення його у батьківських правах.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Рішення судів мотивовано тим, що дитина є громадянином Республіки Білорусь, законно усиновлена у Франції, а тому норми СК України до цих правовідносин не застосовуються. Крім того, апеляційний суд зазначив, що громадянство України не виникає автоматично, а потребує процедурного оформлення, та вказав, що позивач не довів відповідності поновлення його прав найкращим інтересам дитини.
ВС не погодився з висновками судів, скасував судові рішення, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив з огляду на таке.
Дитина, один із батьків якої на момент її народження був громадянином України і яка народилася в Україні, є громадянином України з моменту народження. Для цього не потрібні додаткові дії чи волевиявлення батьків.
Отже, особистим законом дитини є законодавство України. Згідно зі ст. 282 СК України усиновлення іноземцем дитини-громадянина України, яка проживає за кордоном, є дійсним в Україні лише за умови попереднього одержання дозволу центрального органу виконавчої влади України. Оскільки такий дозвіл не надавався, усиновлення сина позивача у Франції не є дійсним в Україні.
Припис ч. 2 ст. 169 СК України про неможливість поновлення прав у разі усиновлення застосовується лише тоді, коли таке усиновлення є дійсним в Україні. Оскільки юридичного факту усиновлення для українського правопорядку не існує, перешкод для поновлення прав біологічного батька немає.
У цій справі батько належними та допустимими доказами довів усунення обставин, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав (ч. 4 ст. 169 СК України).
Апеляційний суд припустився помилки, переклавши тягар доказування виключно на позивача.
ВС зазначив, що за змістом статей 12, 81 ЦПК України саме відповідач (мати), яка заперечувала проти позову, мала довести, що ризики для дитини зберігаються і контакт із батьком суперечитиме її інтересам. Безпідставна відмова у поновленні батьківських прав за наявності стійких позитивних змін у поведінці батька становить непропорційне втручання у право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13 травня 2026 року у справі № 753/5734/23 (провадження № 61-3813св25) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
